Перший українець у Формулі-1 Бондарев: «Карт росіянина переїхав мене по спині та шолому. Мені зробили 11 операцій»
Автор – АНДРІЙ КАПЛУН
Олександр Бондарев, який з раннього дитинства займався картингом і в цьому році став чемпіоном Європи, отримав запрошення до академії легендарної команди Формули-1 Williams Racing, що є дев’ятиразовим володарем Кубку конструкторів, та може стати першим українцем в «королівських перегонах».
14-річний перегонник розповів в ексклюзивному інтерв’ю sport-express.ua про початок своєї спортивної кар’єри, міжнародні змагання, важку травму, яку отримав в минулому році через росіянина, а також поділився емоціями від переходу в команду Формули-1 та планами на майбутнє.
«Тренер біг поряд, коли я робив своє перше коло в житті»
– Розкажіть, будь ласка, в якому віці ви починали займатись картингом? Як у вас з'явилось захоплення цим видом спорту?
– Вперше батьки привели мене на картодром «Чайка», що у Києві, у п’ять років. Вони помітили моє сильне захоплення машинками і швидкістю, тож головне було – знайти професійного тренера і дати мені їздити. Я був щасливим нарешті відчути це, і це було захоплення, що переросло в майбутньому у професійну кар’єру.
Але більше за все мені сподобалось перемагати, бо жагу до перемоги в автоспорті неможливо замінити нічим. Свою першу перемогу я здобув у віці 7 років, і вже тоді став чемпіоном України, вигравши всі етапи.
– Розкажіть про вашу сім'ю, батьків. Чи займався хтось з них професійним спортом, картингом?
– Дивним чином, ніхто в моїй сім’і не займався автоспортом. Мій тато працює в будівельній компанії, а мама взагалі музикант. Це досить дивно, тому що в автоспорті пілоти, здебільшого, йдуть по крокам батьків, зростаючи вже у цьому середовищі, передаючи майстерність з покоління в покоління.
Олександр Бондарев, фото: особистий архів О.Б.
Тому є багато прикладів і на решітці Формули-1, і навіть у картинговому падоку, бо часто зустрічаєш дуже відомі призвіща у списках пілотів різних категорій. Пощастило, що мій дідусь і бабуся професійно займалися легкою атлетикою у минулому, вони і дали мені ази розуміння спорту, великої праці, спортивної мотивації та інших важливих складових спорту в цілому.
– Як батьки ставились до вашого захоплення картингом в дитинстві?
– Мої батьки – мої найбільші вболівальники, підтримка, опора і помічники. Думаю, на початку мого шляху жоден з них не уявляв, що це захоплення повністю змінить життя всієї сім’і, та я дуже вдячний їм за все, що вони роблять задля досягнення моєї мрії.
– Де ви робили перші кроки в картингу? Які вимоги до молодих картингістів ставились?
– Це був картодром «Чайка». Пам‘ятаю своє перше заняття з тренером. Як тренер біг поряд, коли я робив своє перше коло в житті. Я не вмів нічого. Мій перший тренер Олександр Кононець був дуже досвідчений у вихованні чемпіонів, бо тренував не одне покоління українських картингістів. Я зміг отримати всі необхідні знання і навички на етапі мого становлення.
«Перший рік у Європі – це був просто жах! Моя підготовка дуже сильно не відповідала новому рівню»
– Якою є підготовка професійних картингістів в юнацькому віці?
– Підготовка – це дуже коплексне поняття. Це і фізична підготовка, і ментальна, дієта, вивчання теорії і аналізу, ну і, звичайно, підготовка на треку в процесі змагань. Саме тому важко оцінити підготовку на рівні світових змагань, бо з пілотами працюють спеціалісти різних напрямків. Ну а з точки зору часу витраченого на це, то це взагалі все життя, без вихідних і канікул.
– Коли та як на вас привернули увагу закордонні команди?
– Після перемог у всіх чемпіонатах, що проводились в Україні, у віці 7 років мої батьки вирішили дати мені можливість спробувати себе в Європі. Спочатку це був центральноєвропейський чемпіонат CEE Rotax Max Challenge.
Олександр Бондарев, фото: особистий архів О.Б.
Можливо, хотілося приїхати і перемогти там одразу, та можу вас розчарувати, бо перший рік у Європі – це був просто жах! Рівень моєї підготовки дуже сильно не відповідав новому рівню, і я приїжджав у хвості майже всі перегони. Та це був безцінний досвід і бажання рухатись далі. Наступного року, вже з новим тренером Андрієм Гонтою, я таки виграв цей чемпіонат, і це був мій перший европейський титул.
Далі була Португалія, Іспанія, потім вже Італія і згодом світові перегони WSK та FIA. Та можу сказати, що це не був легкий шлях, і на кожному етапі рівень перегонів підвищувався, тому треба було швидко опановувати нові знання щоб рухатись далі.
Щодо команд, то дуже важливим рішенням, яке ми прийняли ще на початку цього шляху, було лишатися «приватником» (це пілоти, що не входять до складу великих команд чи заводів) і працювати тільки з тренером, механіком, подорожуючи своїм маленьким автобусом зі своїм наметом. Це дало мені змогу багато тренуватись, вивчити ази механіки, розуміти машину, налаштовувати її самому, а також інший рівень відповідальності у роботі.
Я мав бути готовим до вступу у велику команду, щоб стати цікавим їм як лідер. Так сталося з британською командою Ricky Flynn, а згодом і з Kart Republiс, де я здобув вже серйозні світові титули. Це фантастично – працювати з найкращими професіоналами світу!
– Коли у вас з'явився свій перший карт та скільки зараз їх маєте?
– Свій особистий карт в мене з’явився у віці 6 років, пам’ятаю, це було шасі Top Kart, воно мені дуже запам’яталося. Далі були інші, різних виробників і різних категорій, під час мого дорослішання. Наразі в гаражі мене чекає моя перша коробка KZ, яку сподіваюсь випробувати найближчим часом, а от ті шасі, на яких я ганяю зараз, надає мені команда. Всі інші карти з минулих років я був радий віддати в невеликі картингові клуби в Украіні для розвитку пілотів, бо хочеться бачити більше нашого прапору на стартовій решітці.
Олександр Бондарев, фото: особистий архів О.Б.
– Яку максимальну швидкість розвивали в картингу?
– Думаю, до 130 кілометрів на годину на прямій.
«Першу операцію мені зробили в той же день. Протягом двох місяців було ще десять»
– Розкажіть про вашу травму у 2022 році. Скільки було операцій та як довго тривав процес відновлення? Чи не було думок залишити цей спорт після аварії?
– В минулому році на другому етапі Чемпіонату Європи в Іспанії сталася аварія. Я їхав восьмим, прагнучи потрапити на подiум. Карт суперника, росіянина Дмитра Матвєєва, наїхав на мій передній бампер і далі переїхав мене по спині та шолому. Мій карт розвернуло посеред траси на 180 градусів в сторону зустрічного руху інших картів пелотону. Один з пілотів, нажаль, не зміг об’їхати, як це зробили попередні сім пілотів, що призвело до лобового зіткнення двох картів. Гонку було зупинено, і мені надали медичну допомогу. Першу операцію мені було зроблено в той же день, у найближчому до треку госпіталі.
Протягом двох місяців було ще десять операцій. Найважчими були гоночні вікенди, в яких я не міг взяти участь, проте спостерігав за гонками, аналізував суперників та уявляв, як би вчинив на їхньому місці.
Спортивну форму втрачати не хотілося, тому вже в лікарні адаптував свої тренування під поточний стан. В основному, це були вправи на тренування верхньої частини тіла.
Три місяці в лікарні, три місяці реабілітації, і за шість місяців я знову був на треку. Ходити ще міг, тільки кульгаючи, та на педалі давив як треба.
Я кожного дня намагався прискорити своє повернення на трек, бо життя без перегонів виявилось надзвичайно нудним та беззмістовним.
– Як на вас звернула увагу команда Формули-1 Williams Racing?
– Це був дуже довгий шлях. Та знаю, що кожен пілот мріє про такий шанс. Академїї команд Формули-1, такі як Williams, Ferrari, Red Bull, McLaren, Alpine відкривають свої двері для обраних ними пілотів і дають їм новий рівень у всьому. А головне – шанс отримати колись місце у Формулі-1. Виявилось, що вже якийсь час вони слідкували за мною, та вирішальною для них стала моя перемога на чемпіонаті Європи в цьому році.
Олександр Бондарев, фото: особистий архів О.Б.
– Наскільки складно перейти з картингу до Формули-1? Чим відрізняється тренувальний процес?
– Відповім вам, коли сам це дізнаюсь.
«Історія українців у Формулі-1 тільки починається»
– Чи є ще хтось з талановитих українських картингістів, які також можуть привернути увагу команд Формули-1?
– Я радий тому, що зараз з’являється все більше українських пілотів у картингу в різних вікових категоріях , а також в болідах. Є пілоти, що вже довели свою першість у юному віці, наприклад Олександр Легенький чи Нікіта Боте. В моїй категорії змагається Лев Крутоголов. В регіональній формулі зараз їде Іван Клименко. А є ще зовсім юні початківці, наприклад, Олександр Шило і Григорій Мазурко, що дуже націлені на майбутні світові подіуми.
– Чому в Формулі-1 досі не було українців?
– Думаю, історія українців у Формулі-1 тільки починається, бо прийшов час. Але точно можу сказати, що дуже багато професіоналів автоспорту діляться зі мною захопленням нашими пілотами, всі бачать, що українці швидкі.
– В яких змаганнях ви будете приймати участь найближчим часом?
– Наразі я знаходжусь на останньому етапі чемпіонату «Champions of the future», а попереду одна з головних гонок сезону – чемпіонат світу, що відбудеться в Італїї, у місті Франчакорта.
– Які плани на майбутнє та мрії у вас є?
– Я завжди мріяв про те, щоб стати чемпіоном королівських перегонів, але це навіть не мрія, а ціль. Але зараз головне – перемога України!
