Дмитро Даниленко: «Ми веслуємо 10 років. Після «бронзи» чемпіонату світу прагнемо мати олімпійське золото»
На чемпіонаті світу з веслування, що недавно пройшов у німецькому Дуйсбургу, бронзу та олімпійську ліцензію на Ігри у Парижі-2024, виборов наш чоловічий екіпаж байдарки-четвірки. До його складу входили Дмитро Даниленко, Олег Кухарик, Ігор Трунов та Іван Семикін. Українці вже третій рік поспіль підіймаються на п'єдестал чемпіонату світу. Раніше було золото (2021 рік) і бронза (2022 рік).
Детальніше про цей успіх, подальші спортивні плани та свої виступи в олімпійському спорті сайту sport-express.ua розповів 24-річний вінничанин Дмитро Даниленко.
Автор ‒ Михайло ШАФІР
Дмитро Даниленко, Ігор Трунов, Олег Кухарик та Іван Семикін зі своїм тренером Олександром Сімоновим. Фото: архів Даниленка.
«Коли нас об’єднали в четвірку, вже на першому тренуванні відчули такий драйв, що вирішили виграти чемпіонат світу»
- Дмитре, у Дуйсбургу очікували здобути медаль і олімпійську ліцензію?
- Ми мали непогані шанси на перемогу. Адже в півфінальному заїзді показали найкращий час серед усіх учасників. Фінальна гонка відбулася після чотирьох годин очікування. Коли ми фінішували, ще не знали, що здобули бронзу (після німців та угорців). Відчували певне хвилювання. Але коли на табло побачили, що ми треті, змогли, нарешті, видихнути!
Задачею-мінімумом на цьому змаганні було здобуття олімпійської ліцензії. Її надавали за місце не нижче восьмого. А медаль ‒ це гарний подарунок за наші старання. А взагалі показаний нами найкращий час у півфіналі свідчить про значний потенціал нашої четвірки.
- Після здобуття олімпійської ліцензії до чого прагнутиме на Іграх-2024?
- Здобути золото! Кожен із нашої четвірки веслує понад десять років. Для всіх зараз була друга або навіть третя спроба потрапити на Олімпійські ігри. Ми знаємо, що тільки олімпійські нагорода (зокрема, золото) може дати спортсмену справжню путівку у життя. Звання олімпійського чемпіона відкриває для тебе набагато більше дверей, ніж титул чемпіона світу.
- Шанси олімпійське золото є?
- Є, і великі. Хоча все залежатиме від нашої підготовки, спортивної форми та інших факторів. Підготовчий процес фактично вже розпочався. Зараз я їду до Парижу, на третій етап Кубку світу. Там будуть змагатися всі, хто на чемпіонаті здобув олімпійську ліцензію. Стартуємо на олімпійському каналі і випробуємо олімпійську систему проведення змагань.
- Останніми роками ваша четвірка регулярно демонструє результати світового рівня. Нагадайте, коли почався такий прорив?
- Всі ми поодинці були чемпіонами Європи, призерами світу і чемпіонами України. В 2021 році нас об’єднали у четвірку. Ми мали великий спортивний досвід. Вже на першому спільному тренуванні відчули такий драйв і вирішили, щоб виграємо чемпіонат світу. В цьому ж 2021 році так і сталося!
З того часу намагаємося покращувати тренувальний процес, харчування та інші аспекти спортивної підготовки.. Працюємо у соцмережах, зі спонсорами та намагаємося рухатися уперед.
В четвірці зберігаємо дружні відносини. Навіть живемо під час зборів по двоє. Гуляємо компанією і маємо багато чого спільного. Кожен із нас відчуває друга у човні та за його межами, бо наша четвірка - це єдиний механізм.
- На дівчат час залишається?
- Авжеж. Моя дівчина Ангеліна Овчиннікова – чемпіонка світу з синхронного плавання. В 2022 році вона була чемпіонкою світу, а в цьому році стала бронзовою призеркою світу і переможницею Кубку планети.
У партнерів по команді також є дівчата. Приміром, подруга Олега Кухарика Софія Мацієвська ‒ також чемпіонка світу з синхронного плавання. Вона виступає з Ангеліною в одній команді.
Дівчина Івана Семикіна ‒ титулована веслувальниця Анастасія Горлова. Вони вже вісім років крокують нога в ногу по життю, Дружина Ігоря Трунова Катерина Купрій – не зі спорту. Але вона є матір’ю дитині, якій шість місяців. Катерина пообіцяла Ігорю, що пройде з ним весь спортивний шлях, незважаючи на те, що більшість часу він проводить на зборах.
Це повна самовіддача та віра в його майбутнє в команді «Energy Circle». Ми так себе називаємо і активно ведемо соцмережі під цим брендом. Називаємо себе енергетичним колом, тому що нібито заряджаємо один одного.
Дмитро Даниленко та Ангеліна Овчиннікова. Фото: особистий архів спортсмена.
«Байдарка-одиночка коштує 3,5 тисяч євро, а весло до неї – 350 євро»
- Зараз продовжуєте тренуватися у Вінниці або в іншому місті?
- Я тренуюся із національною збірною. Разом із хлопцями їздимо на тренування по різних містах. Але переважно готуємося в Обухові та на олімпійській базі Конча-Заспі, що під Києвом. Там, у першу чергу, займаємося загальнофізичною підготовкою. Взимку вилітаємо на тренувальні збори до Туреччини.
- Де в Україні взагалі зараз можна тренуватися веслувальникам? Чи не постраждали спортивна база для водних видів спорту під час війни?
- Постраждала енергодарська база, що на Запоріжжі. Також бази у Миколаївщині, але вони зараз відновлюються. А взагалі тренувальні бази є у кожній області України, практично в кожному місті із водоймою.
Недарма на чемпіонат України з веслування на байдарках і каное приїздить зазвичай 800 спортсменів. Це лише ті, хто пройшов відбір у регіонах. Тобто, веслувальників в Україні значно більше.
- Скільки коштує спорядження веслувальника?
- Візьмемо, наприклад, байдарку-одиночку. Вона коштує 3,5 тисячі євро. Весло до неї – 350 євро. Також потрібно 100 євро на спеціальний одяг. Це все для спортсменів високого класу. А ось для дітей, які хочуть почати займатися веслуванням, завжди знайдеться простий інвентар на будь-якій базі.
- Інвентар та все необхідне вам купує держава?
- Держава почала це робити, коли ми потрапили до національної збірної. Вінниця мені придбала сучасний човен, за що я щиро вдячний. А ось Олегу Кухарику, який був чемпіоном із юнацьких років, байдарку подарував спонсор.
Коли ми вийшли на високий рівень, нам також одна фірма дарує човни. У всіх чотирьох байдарки однакові, з однотипним розфарбуванням. Таким чином видно, що ми – одна команда.
- Маєте дієту?
- Ні. Люблю ситно поснідати. Це, наприклад, яєчня, ковбаса, бекон. Коли цього немає, достатньо вівсянки з медом або банана. Я домовився зі своїм організмом, що його не обмежую. Натомість, він зберігає гарну фізичну форму.
- Як виглядає день спортсмена високого класу?
- Прокидаюся о сьомій чи восьмій ранку. Снідаю, потім йду на тренування. Приблизно о 12.30 - обід. Після цього може бути масаж, у мене є свій масажист. Також можу вдень спати чи займатися різними життєвими питаннями. На денний сон передбачена година. Щодня по два-три тренування. Ввечері лягаю приблизно о 23.00.
Дмитро Даниленко. Фото: особистий архів спортсмена.
«Інколи можемо взяти кошти на підготовку в кредит, а я навчаюся торгувати на біржі»
- Допінг ‒ це серйозна проблема для веслування?
- Зрозуміло, були випадки, коли веслувальників ловлять на вживанні допінгу. Але кожен із нашої четвірки контролюється Міжнародною антидопінговою системою. Тобто до нас можуть приїхати у будь-який день, будь-яку годину. Ми інформуємо, де зараз знаходимося, звітуємо.
Перед змаганнями у нас по п'ять разів беруть проби на допінг. Одним словом, нашу четвірку, як світових лідерів, моніторять, ніби під мікроскопом.
- Підтримки від влади і спонсорів вистачає на забезпечення спортивного процесу і життя?
- Скаржитися ані на що не буду. Але витрати є більшими, кому надходження. Ми не витрачаємо коштів на спорядження. Але для спортивного харчування і повсякденного життя потрібні чималі фінанси. Бо підготовка до змагань є дуже виснажливою. В фінансовому плані це витрати на масажистів, реабілітологів, спортивне харчування, медицину тощо.
Ми, як спортсмени високої кваліфікації, нагадуємо машини. Іноді ламаємося, і потрібно проходити процес термінового відновлення.
У Вінниці моя зарплатня становить 400 доларів, по святах може сягати 500. Це, зрозуміло, небагато. За дві медалі чемпіонату світу були премії від керівництва області. Я радий бути в команді Вінницької ШВСМ на чолі з Андрієм Корнійчуком і бути частиною спортивної громади Вінниччини!
Олег Кухарик, Ігор Трунов, Іван Семикін та Дмитро Даниленко. Фото: архів Даниленка.
- Де берете кошти, яких бракує на підготовку?
- Інколи можемо взяти кредит. Я навчаюся торгувати на біржі, де вдається трохи заробляти. Не ставлю ставку виключно на спорт. Адже розумію, що є життя і за його межами. Нагадаю, за золоту медаль на чемпіонаті світу держава виплачує 100 тисяч гривень. Це не покриває витрат навіть на підготовку до двох змагань.
- Рівняєтеся на когось із представників водних видів спорту?
- Кумирів у мене немає. Але ось прикладом є дворазовий олімпійський чемпіон Юрій Чебан. Наш колишній головний тренер, легенда веслувального спорту, залишився нашим товаришем. Він вміє заряджати енергією, підказати щось важливе перед стартом і задає напрямок руху по життю. Ще гарний приклад – Інна Осипенко-Радомська, повний кавалер олімпійських нагород у веслуванні.
