Модрич пережив війну і став найтитулованішим гравцем в історії Реалу: ось із чим Лука залишає Мадрид
Автор: Данило Моісеєнков
Іспанія, Югославія, війна. Саме в цих трьох словах криється велика історія, яка досягла свого піку 2018 року, коли Лука Модрич отримав «Золотий м'яч». Початок цієї історії лежить у 1930-х роках, коли сербський футболіст Бошко Петрович почав грати за республіканців під час Громадянської війни під псевдонімом Фернандес Гарсія. Його падіння в бою на борту радянського винищувача в боях за Мадрид навесні 1937 року поклало початок стосункам, які привели до Ла Ліги ще одного гравця, який пережив війну.
У тому ж місті, але приблизно 80 років потому, у 2018-му, хорват Лука Модрич презентував на «Сантьяго Бернабеу» свій «Золотий м'яч», залишивши позаду дитинство, в якому війна на Балканах змусила його у віці шести років піти з рідного дому. На сайті Sport-Express.ua – історія випробувань і успіху легенди Реалу та збірної Хорватії.
Шалені 90-ті: від ноунеймів до суперзірок
У період 1990-х років до Ла Ліги приїхало понад 80 гравців югославського походження. Утричі більше, ніж у попереднє та наступне десятиліття. Це, звичайно, пояснюється розпадом Югославії та початком війни, а також спортивними причинами. Велику роль зіграв і відомий «закон Босмана».
Найбільш зоряним, якщо так можна сказати, був трансфер Роберта Просінечки в Реал (Мадрид). А ось два інших переходи в мадридські клуби спочатку не сприймалися публікою як щось вартісне. Предрага Міятовича в аеропорту «Барахас» зустрічали як звичайного туриста. Незабаром він став одним із «міфічних» гравців в історії Реалу, принісши клубу трофей Ліги чемпіонів у 1998 році.
Про трансфер 29-річного Мілінко Пантіча говорили через призму його стосунків із тодішнім тренером Атлетіко Радоміром Антічем.
«У той час не було ні соціальних мереж, ні відео, а вийти з нижчої ліги в 29 років було непросто. Спочатку я трохи злякався, але це швидко минуло, коли я потрапив на тренування. Я побачив, що я нічим не гірший за інших», – говорив сам Пантич.
Гравці з Югославії в Іспанії пройшли шлях від тих, від кого не чекали взагалі нічого до зірок, заради яких люди купували квитки на стадіони. Від Сан-Себастьяна або Севільї, де кожні вихідні чекали голів Дарко Ковачівеча і Давора Шукера, до Віго, де захоплювалися боснійським «танком» Владіміром Гуделем.
Причини такої кількості зірок? Даріо Брентін і Деян Зек, автори книжки «Спорт у Соціалістичній Югославії», підкреслюють роль політичної системи, яка відводила фізкультурі центральну роль в освіті. Так само було створено велику мережу клубів, тренерів і тренувальних просторів високого рівня, яка частково жива і сьогодні. Зі свого боку, тренери, агенти та колишні футболісти виокремили для журналу «Panenka» інші чинники, як-от:
- стійкість до труднощів;
- виховання в культурі, що віддає перевагу особистості;
- легкість вивчення мов і вроджене прагнення до тріумфу.
Від словенця Яна Облака, який перебуває на шляху до того, щоб стати воротарем із найбільшою кількістю «трофеїв Самори» в історії, через хорвата Івана Ракітіча, який став легендою одразу двох великих клубів, до Луки Модрича.
Лука Модрич, фото: ФК Реал Мадрид
«Кройф з Балкан»: від війни до променів «Бернабеу»
Кройф з Балкан, як його прозвали в юності, Модрич зумів залікувати вбивство діда і чотиримісячне перебування в таборі біженців, відточуючи унікальний стиль гри, народжений серед руїн і попелу.
«Це може здатися дивним, але я досить швидко звик до сирен і бігу до притулку. Страх завжди витав у повітрі, але ми навчилися з ним жити. Можливо, найголовніше, що незважаючи на перешкоди, у мене вистачило наполегливості й терпіння все це подолати», – розповів він у своїй автобіографії 2020 року.
Під час чемпіонату світу-2018, коли Хорватія з Лукою дійшла до історичного фіналу, до хорватського вболівальника біля стадіону підійшов мексиканський журналіст. Все ще обмірковуючи подвиг, свідком якого він був (вихід до фіналу), Якоб Мотич, так звали фаната, розповів історію:
«Ви знаєте Луку Модрича, правда? Ну, він грав у футбол, ухиляючись від мін. Як і він, ми не боїмося», – сказав 17-річний хлопець, який виріс, слухаючи історії про війну, що ознаменувала народження його країни на початку 1990-х.
Хоча його відповідь і мала певну частку фантазії, вона не була далекою від реальності. Модрич дійсно є «дитиною війни». Він, разом з більшістю зірок Хорватії, постраждав від кривавої бійні, що настала після розпаду Югославії в 1991 році. Односторонні декларації незалежності Словенії та Хорватії викликали гостру реакцію югославських сил, переважно сербів.
Родина Луки була змушена жити як біженці в самій Хорватії, не маючи змогли виїхати в іншу країну, як це зробили сім'ї Івана Ракітіча (Швейцарія) та Маріо Манджукича (Німеччина).
«У дитинстві було важко зрозуміти, що відбувається на Балканах. Мої батьки ніколи не говорили ні зі мною, ні з моїм братом про війну, бо вони втратили так багато близьких людей. Нам пощастило», – написав Модрич для The Player's Tribune.
Майбутній легенді довелося залишитися у своїй країні, де йому, звісно, не доводилося використовувати міни як фішки, але він ганявся з м'ячем вулицями Задара, коли замовкали бомбардування з боку сербських військ. Це був його спосіб пережити травму, спричинену вбивством дідуся та опікуна сербськими ополченцями, які також спалили їхній будинок.
Лука Модрич в дитинстві, фото: скріншот YouTube
«Коли йому було 6 років, його дідуся застрелили, його сім'я була біженцями у зоні бойових дій, він виріс під звуки вибухів гранат, тренери казали, що він занадто слабкий, щоб грати у футбол, а потім Модрич вивів свою країну до фіналу чемпіонату світу», – розповідали в BBC.
Таких дітей, як Лука, зовсім юних та не розуміючих, що відбувається, попереджали не відходити надто далеко від укриття через ризик потрапити в небезпечну зону.
«Мені було лише шість років, і це були справді важкі часи. Я дуже добре їх пам’ятаю, але це не те, про що хочеться думати, – сказав Модрич у 2008 році, в один з небагатьох випадків, коли він говорив про війну. – Війна зробила мене сильнішим. Я не хочу пам'ятати це вічно, але й забувати не збираюся».
До Мадриду Лука потрапив у 2012 році, на особисту вимогу Жозе Моурінью, який зробив усе для трансферу хорвата з Тоттенгему. Тоді він склав пару в центрі поля разом Хабі Алонсо, під керівництвом так і не зможе попрацювати. Наступного сезону, 24 травня 2014 року, в Лісабоні Модрич виконав подачу з кутового, що завдяки удару Серхіо Рамоса сьогодні відома за чотирма цифрами – 92:48. В ту ніч хорват виграв свою першу Лігу чемпіонів. Пізніше він підняв цей трофей над головою ще п'ять разів.
Тепер, 24 травня 2025-го, рівно через 11 років після тієї подачі на Рамоса і через 13 років після свого трансферу, Лука зіграє свій останній матч на «Сантьяго Бернабеу». Це буде день, коли 80 тисяч людей на стадіоні та ще мільйони біля телеекранів, пустять сльозу.
«Коли нога Модрича востаннє торкнеться газону «Бернабеу», ми будемо плакати так, як не робили цього ніколи», – казав Педраг Міятович, один з перших зіркових балканців у Іспанії.
Із чим Лука Модрич залишає Реал (Мадрид)
Навряд чи хтось у 2012 році міг уявити, що цей худорлявий хорватський хлопець, якому ось-ось виповниться 27, гратиме в Реалі майже до 40 і піде лише у 2025-му. Але він зміг, ставши тим, про кого буде неможливо забути.
- 590 матчів;
- 28 титулів (рекорд);
- 6 кубків Ліги чемпіонів;
- 5 трофеїв Суперкубку УЄФА;
- 5 кубків Клубного чемпіонату світу;
- 1 Інтерконтинентальний кубок;
- 4 трофеї Ла Ліги;
- 2 Кубки Короля;
- 4 титули Суперкубку Іспанії;
- 1 «Золотий м'яч»;
- 1 нагорода гравцю року FIFA;
- 1 нагорода гравцю року UEFA.
Видатні показники. Але у Луки все ще залишається те, що називають «Останній танець», причому таких «танців» у нього кілька. Спочатку Модрич у якості капітана повезе Реал на Клубний чемпіонат світу до США, перший розіграш в новому форматі – для Мадриду це найважливіший турнір року, що, за даними іспанських журналістів, в клубі визначили ще минулого літа. А для Луки це можливість ідеально попрощатися з клубом свого життя.
Лука Модрич, фото: ФК Реал Мадрид
А далі... невідомо, що очікує на хорвата. Можливо, сезон у загребському Динамо перед Мундіалем 2026 року, який покладе кінець кар'єрі одного з найвидатніших футболістів усіх часів. Можливо, до чемпіонату світу він буде готуватися десь на Близькому сході, паралельно заробляючи гроші, які для нього мало що значать: влітку 2024-го Модрич погодився на скорочення зарплати в два рази, щоб залишитися в Мадриді, на фоні 100-мільйонної пропозиції від Саудівської Аравії.
Не можна виключати і те, що до Мундіалю, який пройде в США, Канаді та Мексиці, Лука готуватиметься в МЛС, де останнім часом стає все більше зірок. Але спершу – 24 травня на «Сантьяго Бернабеу». День, коли Мадрид попрощається не тільки з Модричем, але і з Карло Анчелотті й Лукасом Васкесом.
«Поразка ніколи не буде варіантом», – Лука Модрич.
