«За Головкіна отримав 5 мільйонів доларів»: інтерв’ю Дерев’янченка про епічну кар’єру та три чемпіонські бої

У серпні 2024 року прославлений боксер Серій Дерев’янченко пережив шалений поєдинок проти Крістіана Мбіллі, в якому через відрив біцепса лівої руки з четвертого раунду бився проти непереможного суперника однією правою.

Хтось вважатиме рішення Дерев’янченка продовжувати поєдинок безглуздим, однак він, попри фактично неминучість поразки, прийняв рішення покорити серця мільйонів вболівальників боксу, показавши незламність українського духу.

Майже уся кар’єра Дерев’янченка й зіткана з таких епічних поворотів, три з яких навіть могли привести його до омріяного чемпіонського поясу, однак поки не судилося.

В ексклюзивному інтерв’ю сайту Sport-express.ua Дерев’янченко розповів, зокрема, про таке:

• Як він почувається сьогодні після 215 пропущених ударів від Мбіллі?
• Чим би завершився бій його кумира Тайсона в праймі з Усиком?
• Що думає про рішення Хижняка залишитися в олімпійському спорті?
• Як його тренер опинився в куті суперника в бою за пояс IBF?
• Яку рекордну суму отримав за найважчий титульний поєдинок в кар’єрі?
• Чому визнає свою поразку від Чарло у матчі за титул WBC?
• З яких причин не відбувся його матч-реванш проти Мунгії, з яким вони видали найкращий бій 2023 року?
• Проти кого хоче побачити наступний поєдинок Усика?
• Чи пора Ломаченку завершувати кар’єру?
• З ким можуть звести Кличка у випадку повернення у ринг?

«У бою з Мбіллі суддя смикнув мою руку, й сталася травма»

– Сергію, як ви почуваєтеся через пів року після жорсткого бою з Мбіллі?

– Та все добре. Психологічний стан хороший. Заліковую травму. В принципі, вона мене не турбує. Проходжу ЛФК. Я повернувся в зал й вже почав бити «мішок» й «лапи».

– Які терміни вашого повноцінного повернення?

– Ніхто не дає точних термінів. Це залежить від мене. Наскільки мій організм буде готовий. Зараз почуваюся нормально й, повторюся, почав тренуватися більш серйозно.

Ще в спарингах не стою, але думаю, що в парі вже можу боксувати. Спробую й подивлюся, як поводитиметься моя рука. Сподіваюся, все буде нормально, і я зможу почати спарингувати. Не форсую події й крок за кроком відновлююся.

– З четвертого раунду поєдинку проти Мбіллі ви боксували фактично однією рукою, що негативно позначилося на показнику пропущених вами ударів – 215 (193 силових). Наскільки великої шкоди вам завдали?

– Були синці, маленькі гематоми, але якихось серйозних ушкоджень я не зазнав. В принципі, окрім біцепса, усе було добре.

– Як все ж сталася ця ключова травма?

– Напевно, це відбулося під час фінального гонга в третьому раунді. Я завдавав удару, а суддя, бажаючи втрутитися, смикнув мою руку, й сталася травма.

Сергій Дерев’янченко та Крістіан Мбіллі, фото: Top Rank

– Чому вирішили продовжувати бій?

– У перерві між третім та четвертим раундом ми взагалі цю травму якось проґавили. Перед п’ятим раундом мій кут вирішив дати мені час спробувати, і я мав непоганий вигляд. Ну, і потім з раунду в раунд ми продовжували, бо вони вважали, що я можу перемогти однією рукою 😊.

Якщо чесно, я й сам почав рухатися й побачив, що він втомився. Коли ми перебували у ближньому бою, то відчував його важке дихання. Сам собі подумав: «Ого! Начебто, немає від мене таких атак, а він втомився». Деякі раунди я проводив непогано однією рукою й також думав, що можу його перемогти.

– Після бою, який все ж завершився поразкою одноголосним рішенням суддів, не шкодували про свою рішення?

– Ну... Ні, не шкодував. Добре, що воно так закінчилося. Це – професійний бокс, найбільше тут страждає голова. Я залишив ринг у здоровому розумі, як і повинно бути після кожного поєдинку.

«У моєму дитинстві по телевізору показувати лише Тайсона. Думаю, Усику було б важко з ним»

– Як ви почали займатися боксом?

– Розпочав займатися у рідній Феодосії. Мій батько – КМС СРСР з боксу, і я його постійно просив його відвести мене в секцію. У 10 років він віддав мене до свого колишнього тренера Володимира Федоровича Єфимова в ДЮСШ.

– Хто були вашими кумирами?

– Тоді головним суперстаром був Майк Тайсон, і тільки його показували. Потім мені подарували на день народження чи новий рік касету з оглядами матчів Мохаммеда Алі, Роккі Марчіано, Джека Демпсі та інших бійців. І ось я цю касету передивився до дірок.

Коли вже став старшим, то почали крутити більше боїв. Подобалися Ерік Моралес, Оскар Де Ла Хойя та, звичайно, брати Клички. Цікаво, що Моралес потім був у моєму куті під час бою проти Хайме Мунгії.

– Якби зустрілися праймові Майк Тайсон та Олександр Усик, то хто б переміг?

– Я навіть не знаю. Це був би дуже гарний бій. І Тайсон, можливо, не зустрічався з такими, як Усик, і Олександр не зустрічався з такими, як Майк.

Тайсону було б тяжко, адже Усик добре пересувається рингом, в нього чудова робота ніг, він швидкий. Так само й Олександру довелося б важко, бо Майк, коли постійно пресингував, не дозволяв нікому дожити до 12 раунду.

Олександр Усик, фото: Instagram

– Які тренери зробили найбільший вклад у вашу кар’єру?

– Хм... Ну, я усіх тренерів можу відзначити. Перший тренер Володимир Федорович дав якісь задатки. З ним я потренувався рік-півтора. Потім він помер. Далі я почав займатися з його сином Олександром Володимировичем Єфимовим. Він також був хорошим боксером й тренувався разом з моїм татком. З ним я став чемпіоном Європи у 2001 році.

Далі Єфимов-молодший домовився з Сергієм Анатолійовичем Корчинським, який був головним тренером збірної України серед кадетів, і я переїхав до нього в Миколаїв. Під керівництвом Корчинського тренувався до 2014 року. З ним я досяг усіх своїх успіхів в любителях, потім перейшов у WSB, де виступав спочатку за італійську, а потім за казахську команди.

– Ви пам’ятаєте перші гроші, які заробили боксом?

– Ох... Перші гроші я заробив, коли став чемпіоном Європи у 2001 році. Тоді ще жив у Феодосії, і мер міста нагородив мене 100 доларами.

– На що витратили?

– Мабуть, на екіпірування. Коли мене нагородили, я віддав гроші мамі. Потім батько поїхав до Києва й купив мені високі чорні боксерки Adidas. Тоді вони були модними, і я їх дуже хотів.

«Олімпіада була мрією усього мого життя»

– Олімпіада 2008 року стала нездійсненною мрією?

– Так, тоді це була мрія всього мого життя.

– Чого не вистачило, щоб зачепитися за медаль?

– Ну, не знаю. В той день кубинець Еміліо Корреа, з яким я зустрівся в другому поєдинку, виявився сильнішим 😊. Ми перетиналися неодноразово на тих таки юніорських чемпіонатах світу. Бої в нас постійно були цікавими, «кулак в кулак». Цікаво, що в попередньому нашому матчі перед Олімпіадою, що відбувся на якомусь міжнародному турнірі, я його переміг.

– Олександр Хижняк після золота Олімпіади-2024 прийняв несподіване рішення не переходити в профі. Це бажання залишатися у теплій ванні та не ризикувати?

– Ні. Є боксери, які хочуть залишитися в олімпійському спорті. Це їхнє право.

Тут можна згадати італійця Роберто Каммарелле, який зібрав медалі усіх ґатунків на Олімпіадах. Він був у великому порядку та мав усі шанси в професійній кар’єрі, але не захотів. Йому цього було достатньо. Ми з ним навіть перетиналися, коли я виступав за італійську команду в WSB.

Така сама ситуація, думаю, й у Хижняка. Він прославляє Україну.

«Перед моїм першим титульним боєм у кар’єрі з Джейкобсом тренер пішов у кут до суперника»

– Поговорімо про ваші головні бої у профі. В жовтні 2018 року ви змагалися за пояс IBF з американцем Деніелом Джейкобсом, з яким у вас був один тренер – Андре Розьє. Як виходили з ситуації?

– Поки йшли перемовини, Андре говорив, що не хоче цього бою, однак контракт був підписаний. У нас із Джейкобсом тренувальні табори проходили окремо, і тренеру необхідно було вирішувати, у який кут йти. Він пішов до Джейкобса. Я залишився з Сергієм Корчинським-джуніором – сином Корчинського, який мене тренує і зараз 😊. Також у моєму куті був Гері Старк.

Сергій Дерев’янченко, фото: X

– У тому бою стався ваш перший нокдаун на професійній арені, причому в стартовій трихвилинці. Ця подія в підсумку вплинула на вашу першу поразку за очками роздільним рішенням?

– Напевно, трохи й цей нокдаун вибив. Також я думаю, що не вистачило мені досвіду боїв з такими суперниками.

Є питання щодо результату. Як кажуть, це був «близький бій». Хтось вважає, що виграв він, а хтось – що я. В усіх думки розділилися.

«Подивіться бій з Головкіним. Я б не сказав, що програв»

– Наступний ваш титульний бій в жовтні 2019 проти казаха Геннадія Головкіна за той таки титул IBF – поразка одноголосним рішенням.

– Подивіться цей бій. Він дуже класний. Це... Ну, я б не сказав, що програв... Так хтось вирішив... Що мені не підняли руку. Також бій незрозумілий. Є питання.

Все ж можу сказати, що це був найважчий поєдинок у моїй кар’єрі. Головкін – нокаутер, у нього дуже потужні удари.

– Щодо потужних ударів Головкіна – в тому бою стався ваш другий нокдаун у профі, і знову в першому раунді. Про що подумали, коли суддя почав відлік?

– Перше, що спало на думку, коли мені відраховували і я сидів, дивлячись на Головкіна: «Блін, я знову в нокдауні в першому раунді! Що за фігня?!». Типу того.

«Я програв поєдинок з Чарло. Це був найбільш незручний суперник»

– У вересні 2020 року відбувся поки ваш останній титульний бій з американцем Джермаллом Чарло за пояс WBC – знову поразка одноголосним рішенням. Також не приймаєте її?

– Ні. Я програв цей бій. Якщо з Головкіним був найважчий матч, то Чарло виявився моїм найбільш незручним суперником. Він не давав мені працювати та нав’язувати свій стиль.

– Частину вашої кар’єри від бою з Джейкобсом та поки до поєдинку з Мбіллі можна вважати піковою. Однак ви почали поступатися, й зазнали шести поразок в останніх дев’яти матчах. З чим це пов’язуєте?

– Хм... Навіть важко відповісти на це питання. Звичайно, зросла опозиція. Коли починав професійну кар’єру, то в перших боях зустрічався з боксерами, які були слабшими за мене. Я набирався досвіду.

Потім супротив поступово почав збільшуватися, але я все одно перемагав. Більшість моїх поразок була від топів на піку: Джейкобс, Головкін, Чарло, Мунгія.

– Після бою з мексиканцем Мунгією в червні 2023-го, який ви програли за очками одноголосним рішенням, і який було визнано найкращим у році за версією Boxing Scene, ви заявили про бажання реваншу. Чому він не відбувся?

– Я, звичайно, хотів реваншу, однак їм це вже не було потрібно. Вони налаштувалися на бій проти земляка Сауля Альвареса.

Знову ж таки, суперечливий бій. Незрозуміло. І їм робити матч-реванш й ризикувати за малі гроші... Це бізнес. Зі мною вони могли заробити образно один-два мільйони, а з Альваресом – десять-двадцять-тридцять. Тобто в рази більше. Вони перемогли й пішли далі заробляти гроші. Це нормально.

– Напевно, саме за один з вищезгаданих боїв ви отримали поки найбільший гонорар у своїй кар’єрі.

– Так, мій гонорар за бій з Головкіним склав п’ять мільйонів доларів.

«Хотілося б побачити матч-реванш Усика проти Дюбуа»

– Що ви думаєте про майбутнє Олександра Усика? Чи вірите в його можливе повернення в крузервейт?

– Не знаю стосовно крузервейту. Усик і перейшов звідти у суперважковаговики, бо не було з ким боксувати. Він там усе виграв й став абсолютним чемпіоном. Попри те, що у хевівейті Усик також переміг Ентоні Джошуа, Тайсона Ф’юрі та Даніеля Дюбуа, не вважаю, що йому є сенс повертатися в крузервейт. Це моя думка.

Чи завершувати кар’єру, він вирішить сам. Якщо Усик вже наситився боксом та не хоче продовжувати, то це його право. Якщо він залишиться та буде показувати такі бої, як раніше, то це буде дуже здорово для боксу загалом та України.

Звичайно, мені, як глядачу, хотілося б ще подивитися його бої. Наприклад, матч-реванш проти того таки Дюбуа. Перша зустріч в них вийшла видовищною. Плюс там є ця історія з ударом нижче поясу. Ще є Чжан Чжілей та багато інших цікавих суперважковаговиків.

– До речі, що думаєте про той скандальний удар Дюбуа?

– Ну... Той удар був нижче поясу. Однозначно. Знову ж таки, навіть у США є різні судді. Хтось закриває очі, коли ти брудно працюєш, а хтось не дозволить тобі цього робити. Будуть постійно робити зауваження й знімати очки, якщо ти продовжуєш. Вочевидь, той рефері вирішив, що це неприйнятно.

– Зараз ходить багато чуток про те, що Василь Ломаченко скоро може завершити професійну кар’єру. Що ви про це думаєте?

– По тому, що я бачив в останніх боях, мені здається, що ще є порох у порохівницях. Він себе нормально показав. Тут питання в тому, хоче він чи ні [продовжувати], як і будь-який боксер. Чи сумує він за цим? Чи бажає побитися? Чи хоче на тренування? Якщо так, то, значить, морально готовий.

Мені також, як глядачу, було б дуже цікаво побачити його бій проти Джервонти Девіса, який, начебто, намічався. «Танк» зараз популярний та сильний. Тут ми б вже точно дізналися, чи готовий Ломаченко продовжувати на такому рівні.

– Чого очікуєте від бою Дениса Берінчика з Кішоном Девісом?

– Звичайно, я хочу, щоб Берінчик виграв. Сподіваюся та вірю в це. Буде хороший бій. Я його чекаю. Берінчик зараз тренується дуже серйозно й налаштований на перемогу.

Денис Берінчик, фото: Instagram

«Читав слова Кличка про те, що він не буде боксувати, й при цьому він ніби каже, що не завершив. Тут незрозуміло»

– Яка ваша думка про можливе повернення у ринг Володимира Кличка?

– Хм... Ну, я також читав його слова про те, що він не буде боксувати, й при цьому він ніби каже, що не завершив. Тут незрозуміло.

Я бачив, що він тренується та спарингує. Він завжди виглядав підтягнуто та підтримував форму. Можливо, він дійсно вийде в ринг. Кличко сказав, що мріє побити рекорд Джорджа Формана й стати найстаршим чемпіоном світу.

Він вже дуже тривалий час не боксував. Тому особисто я думаю, що Кличку потрібен один прохідний бій, щоб відчути ринг. Потім можна провести й чемпіонську зустріч. Можливо, його зведуть з переможцем пари Деніел Дюбуа – Джозеф Паркер, які розіграють титул IBF.

– Топ-5 боксерів незалежно від вагової категорії за вашою версією.

– 1. Альварес. 2. Теренс Кроуфорд. 3. Усик. Нехай буде топ-3.

– Чим би ви хотіли займатися після боксерської кар’єри?

– Зараз фокусуюся на кар’єрі. Все інше буде потім.