«За два роки до Олімпіади варто ризикувати»: Підручний розповів про радикальні зміни в біатлоні та проект з Притулою
Змагальну кампанію 2024/25 українські біатлоністи пройшли без гучних звершень. Однак, чоловіча команда виступила досить рівно, а значного прогресу досяг 21-річний Віталій Мандзин.
Хороший рівень показав і багаторічний лідер національної команди Дмитро Підручний. Її 33-річний капітан завершив передолімпійський рік на 19-му місці Кубка світу, що є третім особистим результатом у тоталі протягом кар’єри.
У перші дні відпустки Дмитро Підручний дав ексклюзивне інтерв’ю сайту Sport-express.ua, у якому:
- проаналізував сезон 2024/25;
- поділився інформацією про зміни у підготовці;
- розповів, кого вважає наступниками братів Бьо;
- пригадав як розпочав шлях у біатлоні на кого рівнявся та що відчував перед виграшем «золота» чемпіонату світу;
- зізнався, чи боявся відмов колег-біатлоністів, коли починав волонтерський проект та розповів до чого тут фонд Тараса Чмута та Сергій Притула;
- висловився про зміни, які стались в українському біатлоні після приходу Івана Крулька на посаду президента ФБУ.
«Коли залишається два роки до Олімпіади і ти розумієш, що не все виходить – варто ризикувати»
– В уже минулому сезоні ви додали до свого активу місце в топ-20 рейтингу Кубка світу, кілька гонок, які входять до особистого топ-10 та здобули «бронзу» в чоловічій естафеті. Але це суха статистика, а як змагальний сезон оцінює сам Дмитро Підручний?
– Позитивно. За сухою статистикою, і по тому, як проходив, і за відчуттями від боротьби на трасі, цей сезон – один з найкращих за мою кар’єру. Звичайно, обійшлось без великих нагород, як «золото» гонки переслідування на чемпіонаті світу 2019-го, але рік був хорошим і дав багато надій на майбутній сезон.
Тогорічний підготовчий період був для мене певною мірою експериментальним, адже готувався індивідуально. Разом з особистим тренером [Юраєм Санітрою] ми повністю змінили систему підготовки та багато чого взяли від норвежців. Це було ризиковано, зміни у такому віці не завжди можуть «зайти». Але те, що сезон був успішним дає великі надії на олімпійський рік. Сподіваюсь, що прогрес триватиме.
Дмитро Підручний, фото: особистий архів Д.П.
– Наскільки ця зміна методики була радикальною та ризикованою?
– Ризик був великим. Уже саме рішення тренуватись окремо від команди є складним. Річ у тім, що ти не маєш спаринг-партнера. Зі мною їздив ще один хлопець, але він не міг витримувати моє тренування і був опонентом на спарингу лише при стрільбі. І те, це було лише один-два збори.
Гадаю, що для мене усе пройшло позитивно. Коли залишається майже два роки до Олімпіади і ти розумієш, що не все виходить за старою програмою тренувань – варто ризикнути і спробувати щось нове.
«Легрейд довів, що може посісти місце короля. В Україні одним з лідерів може стати Борковський»
– Чим збори Дмитра Підручного стали схожі на підготовчу систему норвежців?
– Ми різко збільшили саму кількість тренувань. Завдяки цьому об’єм виконаної роботи збільшився на 20-25% і тепер мені легше переносити навантаження під час сезону. Це можна простежити по тому, що під час зимових виступів 2024/25 я провів найбільшу кількість перегонів за усю кар’єру – 38. Це дуже багато. Раніше, коли їх було близько 30, в останніх гонках уже просто доїздив до фінішу. А цьогоріч навіть під час завершального етапу Кубка світу відчував себе добре.
– Раз ми вже розпочали говорити про норвежців, то не можна обійти імена легендарних Тарія та Йоганнеса Тінгнеса Бьо, які завершили свій шлях у спорті. Хто ж тепер домінуватиме на Кубку світу?
– Я думаю, уже в цьому сезоні видно, що володар Великого кришталевого глобуса 2024/25 Стурла Легрейд має всі шанси на це. Він уже не перший рік є стабільним у результатах, особливо в стрільбі, і тепер довів, що може посісти місце короля.
– Окрім вас, свої результати покращили й інші українці – Віталій Мандзин та Антон Дудченко. А чи є в синьо-жовтій команді ще хтось, на чий прорив нам варто очікувати найближчим часом?
– Гадаю не секрет, що Богдан Борковський має шанс стати одним з лідерів команди. Якщо він продовжить прогресувати і тренери зроблять правильну програму для нього – усе вийде.
«Найбільше рівнявся на Семенова. Те, який прогрес він продемонстрував переходячи на дорослий рівень, дивувало»
– Дмитре, а як ви почали займатись біатлоном?
– Батьки були спортсменами, майстрами спорту з лижних перегонів. У моєму селі біатлону не було, але в Острові (Тернопільська область) саме запрацювала лижна база. Туди пішов тренуватись десь у 2004 році.
Дмитро Підручний, фото: особистий архів Д.П.
Сталось так, що з одного боку, любов до лиж привили ще з дитинства, а з іншого – особливо й вибору не було, адже у селі більше й не було чим займатись😊. Пам’ятаю, що ще до відновлення бази ми з батьками їздили на лижах у лісі, а коли їхали у Карпати, то теж брали спорядження та катались.
За кілька років після початку тренувань почав здобувати перемоги на чемпіонатах району, області, а на Всеукраїнських стартах потрапляв до числа призерів. В певний момент тренери з біатлонної бази у Підгородньому, що на іншому кінці району, побачили, я «добре стою на лижах». Невдовзі батьки почали возити туди на тренування. З часом це переросло у щось більше, ніж просто займання спортом у якійсь секції. В 17 років потрапив до юніорської збірної України, а у 20 – до національної.
- Проте, співрозмовник зазначає, що першим видом спорту у його житті була не зимова дисципліна:
– Певний час ходив на греко-римську боротьбу. Це було ще до лиж та біатлону, щоправда, не секція була у Тернополі і до неї ще потрібно було діставатись. Та й мені не дуже подобалась робота у приміщенні. Хотілось спробувати щось на свіжому повітрі.
– У часи, коли ви вже почали займатись біатлоном, чи мали приклад для наслідування?
– Я не шукав собі якогось конкретного кумира. Коли десь у 2006–2008 рр. лише починав займатись біатлоном, то спостерігав за усіма найкращими: Рафаель Пуаре, Уле-Айнар Бйорндален, Свен Фішер, Міхаель Грайс. Пізніше мені імпонували Еміль Свендсен і Тарій Бьо.
– В момент вашого дебюту на найвищому рівні кістяк збірної України складали Андрій Дериземля, Сергій Семенов та Артем Прима. На кого рівнявся 20-річний Дмитро Підручний?
– Найбільше, напевно, на Сергія Семенова (володар Малого кришталевого глобуса в індивідуальній гонці сезону 2014/15, – прим. сайту Sport-express.ua). З ним були знайомі ще до мого потрапляння у команду і мені завжди подобалось його ставлення до спорту. Він був дуже цілеспрямованим і сконцентрованим на спорті, а те, який прогрес продемонстрував виходячи з юніорів і переходячи на дорослий рівень, дивувало.
У збірній України ми жили в одній кімнаті і по сьогоднішній день товаришуємо.
Дмитро Підручний, фото: особистий архів Д.П.
– Можливо, знаєте, чи можемо ми ще побачити Сергія Семенова на біатлонних трасах? Офіційно про завершення кар’єри він не оголошував?
– Це більше питання до нього, але ні для кого не секрет, що Сергій працює у нашій сервісбригаді і його повернення малоймовірне.
– Перед перемогою у гонці переслідуванні чемпіонаті світу 2019 ви посіли четверте місце спринтерської дисципліни. У спорті цю позицію в підсумковому протоколі дуже не люблять. Наскільки було важко витримати концентрацію у таких умовах?
– Так, четверте місце дійсно ніхто не любить. А особливо, як у мене, коли до медалі не вистачило 0.3 с. Ще на Кубку світу подібні речі відчуваються набагато легше, а от коли це чемпіонат світу – б’є по голові.
Але я налаштовувався інакше. Розумів, що за мною у гонці переслідування стартуватиме багато сильних спортсменів і не надто плекав надії на медалі. Згодом, після двох промахів на першій стрільбі, подумав: «Розходимось. Тут медалі уже не буде. Просто насолоджуйся».
Ось це і робив. Вже навіть після третьої стрільби, перебуваючи на другій позиції, намагався робити все правильно. Вийшло 😊.
«Можливо Сімон Фуркад змінив свою думку. Мартен удав, що мене не бачить»
– З шостого місця у тій гонці розпочинав Мартен Фуркад. Три роки по тому, у березні 2022-го, біатлонна спільнота спостерігала за вашою перепалкою в інтернеті, коли француз виступав проти відсторонення росіян від спорту. Окрім публічних висловлювань, є ж ще особисте спілкування. Він намагався пояснити власну позицію?
– Ні. Після того ми бачились, але не спілкувались. Мартен удав, що мене не бачить, а я теж не намагався про щось говорити. Тоді у перші дні повномасштабної війни Росії проти України для мене позиція Фуркада була шоком, оскільки це спортсмен з європейської країни і він мав би розуміти, що насправді відбувається.
Дмитро Підручний, фото: особистий архів Д.П.
А от з його братом Сімоном (теж колишній біатлоніст, який зараз тренує чоловічу збірну Франції, – прим. сайту Sport-express.ua) у мене зараз дуже непогані відносини. З ним ми розбирали цей епізод в особистому листуванні. Весною 2022-го Сімон просив не об’єднувати їхні з братом позиції, хоч вони і були однаковими.
В останні роки він став дуже привітним. Він запитує про те, який в Україні стан справ. І зараз він спілкується з багато ким із нашої команди. Тож, можливо, Фуркад-старший і змінив свою думку.
– А як щодо Бйорндалена, який навіть у цей час проживає в Білорусі?
– Про його політичну позицію я не знаю, але ж там і ситуація інша. У нього дружина (триразова олімпійська чемпіонка Дар’я Домрачева, – прим. сайту Sport-express.ua) та діти з Білорусі. Тому важко оцінювати їхнє становище та щось про це говорити.
– У медіа дедалі частіше говорять про якщо не завершення, то про заморозку війни. Чи є у біатлоні розмови, що росіян можуть допустити до змагань в олімпійський рік?
– Ні, IBU займає чітку і непохитну позицію. А ті спортсмени, з якими я спілкуюсь, висловлюють підтримку Україні. Вони переконані, що зараз не час повертати росіян та білорусів до біатлонної родини.
«Перед початком сезону 2023/24 долучився до збору «Повернись живим». Потім – до проекту Сергія Притули»
– Дмитре протягом сезону 2024/25 у вашому Instagram неодноразово з’являлись дописи з розіграшами бібів біатлоністів за донат на укриття для навчального закладу. Як з’явилась така ідея?
– Це чисто моя ініціатива. Півтора року тому був на тренуванні і під час нього виникла ідея розігрувати власні номерки за донат. За кілька тижнів до початку зимової кампанії 2023/24 до мене звернулись люди з фонду «Повернись живим», які запитали, чи не хочу я стати амбасадором збору «Гнів пречистий». Одразу погодився та запропонував ідею з розіграшами номерків. В той сезон вдалось зібрати понад 450 тисяч гривень.
Дмитро Підручний, фото: особистий архів Д.П.
У міжсезоння подумав, що тепер потрібно підіймати рівень, адже тепер за мої номери людям буде не цікаво донатити. Так з’явилась ідея підключити спортсменів з інших країн, бо знав, що багато хто з них підтримує Україну. Також подумав: «Для іноземців краще обрати не мілітарний проект, а гуманітарний».
Так як ми знайомі з Сергієм Притулою – спитав його, чи є у них є подібні проекти. Він запропонував долучитись до ініціативи з побудови укриття і я погодився.
– А як домовляєтесь про участь іноземців у проекті? Можливо, створили якийсь спільний чат на тему допомоги Україні?
– Ні, чату немає. Як правило, усе починалось через смс в особисті повідомлення ще перед сезоном. Тоді боявся, що буде багато відмов, і вони дійсно були. Хтось «морозився», а хтось говорив, що не хоче асоціюватись з війною. Але подібних випадків було дуже мало.
Інші – допомагали. Уже пізніше всі знали, що я займаюсь подібним проектом. Я міг запитати навіть на тренуванні та був дуже здивований чути від певних людей: «Так-так, для мене честь долучитись до такої ініціативи».
– Можливо, хтось приємно здивував своєю згодою?
– Дівчата з Франції [Жулья Сімон і Жюстін Бреза-Буше] та Ерік Перро. Знаючи позицію Мартена Фуркада, я не очікував, але вони з легкістю погодились.
«Зміни полягають у тому, що нарешті з’явилась якась стратегія розвитку біатлону в Україні»
– У листопаді 2022-го в Україні з’явився новий президент національної федерації, коли замість Володимира Бринзака до керма ФБУ прийшов Іван Крулько. Чи змінився вектор розвитку українського біатлону?
– Так, звісно. І досить сильно. Він зовсім інший. Зміни полягають у тому, що нарешті з’явилась якась стратегія розвитку. При попередньому керівництві акцент робився лише на першу команду. На мою суб’єктивну думку, це й призвело до кризи у вітчизняному біатлоні.
Дмитро Підручний, фото: особистий архів Д.П.
Тепер робляться певні кроки, щоб розвивати дитячо-юнацький спорт. У попередні ж десятиліття ми пам’ятаємо ким закривались місця в першій команді, звідки і з яких країн (з РФ та РБ, – прим. сайту Sport-express.ua). Українці, які тоді потрапляли до збірної, з’являлись завдяки надбанням попередніх часів, а для розвитку нової молоді робилось дуже мало.
Зараз з’являється стратегія і робляться кроки, щоб будувати фундамент.
– Дмитре, тепер у вас відпустка. Що бажаєте зробити найпершим?
– Максимально багато часу провести зі своєю сім’єю.