«У мою квартиру був «приліт». Чому олімпійська призерка з боротьби Ірина Коляденко не тиснула руки спортсменці з Росії
Ірина Коляденко – це спортсменка з Ірпеня (Київська область), яка цього місяцяздобула бронзу на чемпіонаті Європи з боротьби, який пройшов у Братиславі (Словаччина). В поєдинку за бронзу вагової категорії до 65 кг вона перемогла представницю Угорщини Еніку Елекеш. Також запам’яталося, що Ірина Коляденко на чемпіонаті Європи відмовилася від спільного фото з іншою бронзовоюпризеркою в цій же вазі – росіянкою Дінарою Кудаєвою (донькою ліквідованого російського окупанта).
Нагадаємо, представниця Київщини є іменитою борчинею – дворазовою олімпійською призеркою, триразовою європейською чемпіонкою і медалісткою чемпіонату світу.
Ірина Коляденко. Фото з архіву спортсменки.
В ексклюзивному інтерв’ю сайту Sport-express.ua Ірина Коляденко підбила підсумки чемпіонату Європи, згадала про свою участь в Олімпіадах, а також про дві подаровані за успіхи на них квартири. Зокрема, вона розповіла про таке:
- Була спритною в дитинстві, на що звернув увагу тренер із боротьби;
- Займає керуючу посаду в спортклубі Ірпеня;
- Що думає про допуск представниць країн-агресорок на міжнародні змагання;
- З ким переважно спарингує на тренуваннях у рідному місті;
- Що дає отримане нею звання почесного громадянина Ірпеня;
- Чи вирішила, чим буде займатися після завершення спортивної кар’єри;
- Чому передарувала отриману квартиру тренеру і як пізніше меценати презентували їй нове житло;
- Про зруйновані ворогом квартири під час штурму Київщини;
- Про те, як на Олімпіаді-2024 подужала трьох поспіль чемпіонок світу.
«Наші дівчата здобули вісім медалей із десяти можливих»
– Ірино, розкажіть про ваш бронзовий успіх на нещодавньому чемпіонаті Європи. Чи задоволені Ви цим?
– Чемпіонат Європи пройшов для мене досить успішно. Я вклала багато сил для здобуття цієї нагороди. І задоволена своїм результатом.
В першій сутичці боролася з представницею Туреччини. Досить молодоюспортсменкою, яка має хорошіміжнародні результати в категорії до 23 років.В другій мені протистояла представниця Молдови Ірина Рінгач, чемпіонка світу та Європи. В третій – угорка Еніка Елекеш, чемпіонка Європи і світу серед дівчат до 20 років. Всі ці суперниці – сильні і досвідчені, тому боротьба для мене була нелегкою.
– Українські борчині посіли перше місце в загальнокомандному заліку за результатами чемпіонату Європи. Оцініть цей результат.
– Всі десять наших дівчат боролися за медалі. І здобули вісім медалей із десяти можливих. Такого ще ніколи не було в жіночій боротьбі на чемпіонатах Європи під час незалежної України! Для нас це історичний момент і дуже крутий результат.
Задоволена вся команда і тренерський склад. Українки вболівали одна за одну, підтримували. Тому змагання пройшли для нас досить класно.
Ірина Коляденко. Фото з архіву спортсменки.
– На Євро в Словаччині Ви не потиснули руку суперниці з країни агресора, доньці вбитого окупанта …
– Я ніколи не потискаю рук суперницям з країн-агресорок. Ніколи не фотографуюся із ними на п’єдесталах, не спілкуюся на змаганнях.
– Як взагалі ставитеся до того, що представниці РФ і РБ беруть участь в турнірах з боротьби, на відміну від більшості інших видів спорту?
– Звісно, негативно ставлюся до допуску їх на чемпіонати; вони недостойні змагатися із нами. Не секрет, що багато спортсменок із країн-агресорок підтримують війну в Україні. Тому, як на мене, допуск їх до міжнародних змагань, взагаліє незрозумілим.
«Не знаю, чи є за звання почесного громадянина Ірпеня пільги»
– Як Ви почали в дитинстві займатися боротьбою?
– Почала у місті Радомишль (Житомирська область), де народилася і проживала. Тренер прийшов на урок фізкультури. Побачив, яка я тоді була спритна. І запросив на боротьбу. Так я і залишилася в цьому виді спорту.
– Де зараз живете і тренуєтеся?
– Живу в Ірпені. Тренуюся також там. Але багато часу проводжу на зборах з командою України. В Ірпені взагалі мало сильних спаринг-партнерок. Тому там тренуюся і спарингую переважно зі своєю рідною сестрою. А на зборах вже повноцінно готуюся до змагань.
Ірина Коляденко. Фото з архіву спортсменки.
– Ви почесна громадянка Ірпеня. Які від цього є пільги і бонуси? Наскільки це важливо для Вас?
– Для мене це в першу чергу визнання моєї праці, а не про пільги чи щось таке. Чесно кажучи, я взагалі не знаю, чи є за звання почесного громадянина міста пільги взагалі. Я не дізнавалася і не користуюся ними.
– Ви брали участь вдвох Олімпіадах. Що особливо запам’яталося?
– Зрозуміло, спогади після в Токіо і Парижу– різні. Але сама участь в Олімпійських іграх – це досить тяжка праця. Моя і моєї команди, моєї родини. Психологічно і фізично складно, а ще це займає багато часу. Навіть не те що багато, а весь час!
Тому мені найбільше запам’яталася непроста підготовка – іпередТокіо, і перед Парижем.
Ірина Коляденко. Фото з архіву спортсменки.
– Якими залишилися враження саме від останніх Ігор, у Парижі?
– Не можу сказати, що я отримала там якісь враження. Треба розуміти, що в Парижі я боролася саме в останні дні Ігор. І весь час до мого старту я не звертала увагу ані на що. Знала, що мені потрібно потренуватися, поїсти, відновитися і притримати вагу. І все. Бо мене чекало найголовніше – змагання. Тому ніяких вражень не отримала.
– Прокоментуйте суто спортивні підсумки Олімпіади у Франції.
– Вона виявилася важкою для мене. Суперниці були досить досвідченими. Я подужала трьох поспіль чемпіонок світу!
Зокрема, спочатку була сутичка із монголкою, далі – борчиня із Болгарії. Потім перемогла свою постійну опонентку Айсулуу Тинибекову (Киргизстан). Їй я програла на попередній Олімпіаді в сутичці за вихід до фіналу. Але цього разу далося реваншуватися!
Вфіналі мені не вистачало в першу чергу психології. Перегоріла і не змогла впоратися із хвилюванням. Тому в підсумку отримала срібло.
«Вирішила подарувати наставнику квартиру»
– За виграну медаль на Олімпіаді в Японії влада Київської області подарувала Вам житло в Ірпені. Однак Ви вирішили віддати цю квартиру своєму тренеру Володимиру Яременку.Чим мотивувалися?
– Тренер витрачав на мене чимало сил. Багато в чому допомагав, постійно підтримував. Це був мій жест подяки за пророблену роботу і час, відданий мені. Тому я вирішила порадувати наставника таким презентом.
– Після цього меценати подарували Вам іншу квартиру, в новобудові. Чи знали Ви про таку можливість?
– Звісно, ні. На це не розраховувала і про це не знала. Але вийшла така красива історія. Була вражена іщаслива, що мене також підтримали таким жестом.
Ірина Коляденко (крайня праворуч). Фото з архіву спортсменки.
– Але ця друга подарованаквартира в Ірпені, а також тренувальна зала постраждали від обстрілів під час широкомасштабного вторгнення …
– Вірно, у мою квартиру був «приліт». А ось житло тренера залишилося ціле.
До речі, був «приліт» і у квартиру моєї родини в Дмитрівці, що знаходиться поруч з Ірпенем. Вона повністю згоріла.
В тренувальній залі, де я до війни займалася, також були влучання. Але її досить швидко відновили. Втім, я зараз тренуюся в іншому (новому) залі Ірпеня.
– Ким думаєте працювати після завершення своєї блискучої спортивної кар’єри?
– Ще точно не можу сказати. Але наразі вже працюю в спортивному клубі Ірпеня «Брама», на керуючій посаді.
– Ваше хобі, чим займаєтеся у вільний час?
– Розвитком спортклубу. Це хобі, яке переростає в професію. Скоріше за все, цим я заміню Великий спорт, коли завершу свою кар’єру.
Потрібно набиратися досвіду в цій сфері. Зокрема, розвиватися надалі в менеджменті (можливо, спортивному) і взагалі на керівних посадах.
Ірина Коляденко. Фото з архіву спортсменки.
Довідка сайту Sport-express.ua
- Ірина Володимирівна Коляденко народилася 28 серпня 1998 року в Радомишлі (Житомирська область).
- В 2018 році двічі стала бронзовою призеркою світових першостей – здобула медаль на юніорському чемпіонаті та піднялася на п'єдестал чемпіонату планети серед жінок (до 23 років).
- Триразова чемпіонка Європи (2021,2023, 2024 роки), двічі – бронзова призерка (2020, 2025 роки).
- Срібна (2019 рік) і бронзова (2023 рік) призерка чемпіонатів світу.
- Срібна призерка Олімпійських ігор 2024 року, бронзова призерка Олімпіади 2020 року.
- Заслужений майстер спорту.
- У 2021 році увійшла до рейтингу «Топ-100 знакових людей спорту України».
- У 2022-2024 роках була членкинею Ради з молодіжних питань (консультативно-дорадчого органу при Президентові України).
- За спортивні досягнення отримала ордени княгині Ольги II і III ступенів.