«Хочу виграти чемпіонати Європи та світу»: український олімпієць — про Париж ’24, благодійність і максимально незвичний бізнес
Олексій Середа – український спортсмен, який виступає у стрибках у воду. Цього літа Середа вважався однією з українських надій на Олімпійських Іграх у Парижі. Однак незадовго до Парижу-2024 спортсмен зазнав травми правої руки. Не дивлячись на це, Олексій ризикнув виступити на ОІ, але посів лише п’яте місце.
Журналіст сайту Sport-express.ua зустрів Олексія Середу на чемпіонаті України зі стрибків у воду, який відбувався у Києві. Користуючись нагодою, ми розпитали у Олексія про:
- Інформаційну тишу після Олімпіади
- Стан його здоров’я та відновлення після травми
- Запуск власного бізнесу
- Монетизацію його соцмереж
- Перспективи на прийдешній сезон
«Зупинити китайців у стрибках у воду неможливо»
– Олексію, коли я прогуглив твоє ім’я і подивився останні новини, то відзначив, що вони датовані ще 10 серпня, одразу після Олімпіади. Чим ти займався весь цей час?
– Входив до оптимальної форми, присвятив максимум часу тренуванням. В принципі, все як завжди.
– Скільки часу тобі знадобилося, щоб прийти до тями після Олімпіади?
– Десь місяць я відпочивав і мені цього вистачило. Я б навіть сказав, що це було трохи забагато, хотілося почати стрибати.
– За цей місяць ти проаналізував, що пішло не так на Олімпіаді?
– Звичайно, я вже зазначав, що таким мій виступ вийшов саме через травму. Я не зміг повноцінно підготуватися до Олімпійських ігор, відтак, показав ось такий результат.
Олексій Середа, фото: AP Photos
– Як взагалі ти для себе оцінюєш 2024 рік? Ясна річ, Олімпіада була головним стартом, але окрім неї були ще виступи на континентальних та світових аренах.
– Якщо брати рік в цілому, то я дуже задоволений своїм виступом на чемпіонаті світу, особливо в індивідуальній програмі (бронзова медаль, – прим. Д.В.), я там показав свій особистий рекорд, 528,65 бали. Я вдячний тренерам, реабілітологам та хірургам, а також президенту Федерації України зі стрибків у воду, які відновили мене і у мене взагалі була можливість поїхати на Олімпійські ігри. Бо там взагалі стояло питання, чи поїду я до Парижу, чи встигну відновитися?
Слава Богу, встиг і побував на Олімпійських Іграх. В цілому, я задоволений. Звичайно, не найкращий виступ, але я про це вже не думаю і готуюся до Лос-Анджелеса.
– Як зупинити гегемонію китайців у стрибках у воду?
– Ніяк. Вони ж розмножуються в геометричній прогресії. Їх неможливо зупинити. Якщо у нас на всю Україну ось тут один нормальний професійний басейн – це Ліко, і в ньому можна проводити чемпіонати України та якісь міжнародні змагання, то в Китаї таких басейнів на один Пекін штук 20. І людей більше, більший вибір. Тому ніяк ти їх не переможеш.
«Мені подобається, коли на мене звертають увагу»
– Я бачив у тебе в Інстаграмі, що ти створив бізнес – це плавки для спортсменів. Як це сталося?
– Ми почали створювати ще до повномасштабної війни. Потім все затягнулося. Почали продавати плавки десь півроку тому. Можливо, навіть вже під час Олімпійських Ігор.
– І як пішло?
– Нормально. Я не сказав би, що супербагато продали, але норм. Приблизно так, як і очікували.
Олексій Середа, фото: НОК України
– На тебе підписано 65 тисяч людей в Інстаграм, це як населення немалого райцентру. Як ти ставишся до своєї популярності? Вона тисне на тебе чи ти кайфуєш від цього?
– Напевно, кайфую. Мені подобається, коли на мене звертають увагу. Це мені взагалі не заважає. Я б хотів ще збільшити кількість підписників, бо, маючи більшу аудиторію, мені буде легше закривати збори для військових.
– Великі збори проводиш?
– Коли як. Буває, що взагалі нічого не збирається. А іноді 20 тисяч гривень можу зібрати. Наприклад, моєму другу, який зараз служить, потрібен був теплий костюм на зиму. Це був початок поточного року і ми доволі легко зібрали йому 20 тисяч. Я за все прозвітував.
– У 2024 році динаміка цих зборів взагалі просіла у порівнянні навіть із 2023 роком, правда?
– Є таке. Я коли публікую збори, то зазвичай вони важко йдуть. Люди ніби звикли до цього, це вже сприймається як побут. Коли заходиш в Інстаграм, то бачиш десять зборів поспіль. Але це все не привід припиняти донатити, репостити, щось придумувати. Бо ми маємо допомагати нашій армії.
– Дівчата часто пишуть в директ в Інстаграмі?
– Не сильно, я не супер-популярний у цьому сенсі.
– Чи є компанії, які хочуть з тобою організувати колаборацію?
– Зараз я заколабився з Третьою окремою штурмовою бригадою, проєкт «Янголи». В його рамках ми робимо збір на допомогу воїнам, які втратили кінцівки і потребують допомоги. Я з ними заколабився і думаю, що з кимось ще піду на схожу співпрацю.
«Хочу виграти чемпіонати Європи та світу у 2025 році»
– Чи сформував ти перед собою задачу на наступний рік?
– Хотілось би виграти чемпіонат світу та Європи. Перемогти й там, й там.
Олексій Середа, фото: Instagram
– Та травма, яка завадила тобі успішно виступити на Олімпіаді, вона зараз якось проявляється?
– Ледве-ледве. Інколи відчуваю біль, але вона не заважає моїй ефективності, тренування проходять у повному обсязі.
– Для тебе комфортніше стрибати з десятиметрової вишки чи з трьох метрів?
– З 10 метрів.
– А чому?
– З трампліну у мене є багато проблем. Наприклад, стрибати з наскоку. Я звик, що все життя стрибаю з вишки. Звичайно, у мене бувають виступи на трампліні, але акцент роблю на вишку, бо з неї мені легше стрибати.
– Чи бували в твоїй кар’єрі моменти, коли судді не зовсім об’єктивно оцінювали твої виступи?
– Звісно, бувало. Але це спорт, не тільки мене могли оцінити не так, як йому б хотілося. Я намагаюся не звертати на це уваги. Якщо ж таке трапляється, я все одно в першу чергу звинувачую себе. Бо навіть у таких випадках у мене має бути запас бодай у 20 балів.
– Психологічно ти сам даєш собі раду у випадку невдач чи у тебе є психолог?
– У нас в команді є психолог, тренер також проводить розмови. Якщо у мене якісь проблеми, то звичайно я телефоную особистому психологу і проговорюю усе, що мене бентежить.
– Цього року ми з тобою розмовляли в Національному олімпійському комітеті і ти розповів мені, що маєш хобі: сноубординг. Вже катався цього року?
– Сподіваюся, що вийде цієї зими покататися, поки що я не встиг. Але маю надію, що десь в Карпатах вийде це зробити.