Чому Ман Сіті провалив сезон і чи є майбутнє у Гвардіоли в клубі шейхів: експерт виніс вердикт

МанСіті в кожне трансферне вікно стабільно витрачає шалені кошти на новачків та має одного з найкращих тренерів щонайменше у сучасній історії футболу. Однак «містяни» провалилися за усіма параметрами та програли навіть фінал Кубку англійської ліги. 

Коментатор Кирило Круторогов у статті на сайті Sport-Express.ua аналізує причини провалу МанСіті та аргументує, чому команді та Пепу краще піти іншими шляхами. 

Гвардіола пересидів, потрапив у власну кризу жанру – йому та клубу потрібні кардинальні зміни та нові виклики

Одразу з гучного. Пеп – велич, ікона, один з найкращих тренерів сучасності, але Барселону він тренував чотири роки, Баварію – три, а в Сіті працює вже дев’ять. Гадаю, і його ідеї дещо застаріли, і вигадати щось нове, перебуваючи в зоні комфорту, вкрай важко, особливо коли здається, що зміни не потрібні, адже ще вчора та позавчора все працювало та приносило результати. 

До того ж, Гвардіола видається доволі авторитарною персоною, про що свідчать і деякі відео з роздягальні, де він руйнує все навколо, несамовито лютиться та кричить на гравців. Постійні емоційні вибухи та моральне знищення футболістам може і набриднути, що точно вплине на психологічний стан самих гравців, їхню хімію з тренером, загальну атмосферу в команді та бажання щось міняти і до чогось прагнути з тираном, який тебе пригнічує.

Хосеп Гвардіола, фото: ФК Манчестер Сіті

Те, що з самим Гвардіолою відбувається щось не добре свідчать і дивні кадри з роздертим обличчям Пепа, і його пояснення, що він завдав їх сам собі нігтем під час матчу. Будемо відвертими, звичайна людина в нормальному психологічному стані не завдаватиме собі каліцтва, що лише підтверджує описану вище теорію. Причому, здається, що насправді все це значно серйозніше і важче, і пов’язане саме з морально-психологічним тлом: вигоранням, особистою кризою тощо.     

Де Брюйне та інші лідери видали слабкий сезон, а нових не знайшлося

З одного боку, цей факт може бути пов’язаний з першим пунктом. Тобто передусім ветеранам команди: Де Брюйне, Гюндогану, Бернарду Сілві, Едерсону та Вокеру набридло з року в рік терпіти психологічні тортури Пепа, які ще й посилилися. 

Плюс їхній вік, певне перенасичення одноманітністю, турнірами, в яких вони все вже здобули і подекуди по кілька разів. Абсолютно не можна виключати, що прийди в Сіті новий тренер або якщо влітку будь-хто з них опиниться в іншій достатньо амбітній команді, то кожен показуватиме чудовий футбол, ніби роки й не беруть своє. Їхні серця потребують змін.  

З іншого боку, якщо уявити, що всіх цих ветеранів в команді немає, то хто ж тоді буде лідером? Можливо, Діаш, Ковачіч та Аканджі? Але й вони вже не юні, а плюс-мінус тридцятирічні. Гвардіол, Фоден та хтось з трійки вище – більш ймовірно. Проте дуже сумнівно, що саме з таким Гвардіолою вони знайдуть мотивацію знову стати найкращою версією себе. 

Безальтернативність та прогнозованість Холанда стала проблемою для нього та для команди 

Давайте так, норвежець – геніальний фінішер, який круто робить різницю на вістрі, коли команда вдало атакує та якісно створює моменти. Так, ще Холанд вміє класно підігрувати іншим гравцям в атакувальній фазі або сприяти виходу команди з оборони. Однак він не творець атак та не генератор моментів. І якщо команда дезорганізована, прогнозована та створює зі скрипом, він ніяк вплинути на це не може, залишається на голодному пайку та не приносить користі. А Сіті цього сезону був саме таким.

Ерлінг Холанд, фото: ФК Манчестер Сіті

Додало проблем і те, що команду залишив Хуліан Альварес – так, не настільки крутий статистично, так, не такий якісний фінішер, він взагалі в усьому інший – форвард іншого профайлу, більш різноплановий та по-своєму сильний. Але його наявність, зокрема, утворювала конкурентний фон на вістрі атаки та й десь давала перепочити Холанду. А з продажем аргентинця (що було абсолютно доречно, враховуючи програну ним конкуренцію Ерлінгу та запропоновані за нього Атлетико 75 мільйонів) норвежець залишився абсолютно безальтернативним гравцем у цій позиції. 

Тим більше, сам Холанд продемонстрував регрес результативності в АПЛ, де, будемо відвертими, ніхто не стоїть на місці та де відбувається постійний пошук ігрових рішень, тож і найбільш геніальний гравець стає прогнозованішим для суперників. Якщо в дебютному сезоні в Сіті норвежець видав 36 голів в Прем’єр-лізі, в наступному 27, то в нинішньому доволі прохідний для топового форварда 21 гол.

Останні новачки не лише не посилили команду, а й не продемонстрували більш-менш якісної гри та взагалі видаються дивними прибаннями

Ми звикли до того, що МанСіті може дозволити собі підписати будь-кого за будь-які суми. Але майже всі трансфери «містян» двох попередніх трансферних вікон – зимового та літнього викликають чимало питань. 

Жоден новачок не посилив команду тут і зараз. 

Більш-менш показав себе Савіньо, що підтверджують 10 асистів у 28 матчах АПЛ. Але зробив він це в семи поєдинках, тобто понад 20 у нього вийшли сухими, що свідчить про брак стабільності. Та й в Лізі чемпіонів все склалося доволі прісно (1 гол та 1 асист). Однак, здається, перспективи у цього бразильця є, тим більше і коштував він клубу не так вже й багато – 25 мільйонів євро. 

Але одразу є й контраст – Вітора Рейса підписали взимку у Палмейрас за 37 мільйонів. В АПЛ встиг зіграти 1 хвилину. А заграє чи не заграє в майбутньому поки взагалі не зрозуміло. За 23-річного вихованця Барселони Ніко Гонзалеса заплатили Порту вже куди відчутнішу суму в 60 мільйонів. Він вважався непоганим гравцем, але ніколи не викликався до збірної Іспанії, що показово, адже там цінують талантів. За половину сезону – дев’ять появ в АПЛ та чотири в Кубку ліги, без результативних дій та без переконання, що він взагалі той, хто потрібен команді. Гол у ворота Реалу в програному матчі ЛЧ – не показово. 

Придбання узбека Абдукодіра Хусанова у Ланса за 40 мільйонів викликає кричущі питання. Можливо, він і великий талант, але встиг провести лише 31 матч за скромну французьку команду та навряд чи награв на такий дорогий трансфер ще й в клуб такого рівня як Сіті, де вже в дебютній грі припустився результативної помилки і встиг провести дев’ять матчів та лише 684 хвилина за півсезону. 

Абдукодір Хусанов, фото: AP Photo/Scott Heppell

І наостанок єгипетський форвард Омар Мармуш, за котрого віддали 75 мільйонів, які отримали за продаж Альвареса, проте навіть в контексті їх двох єгиптянин сходу не став рівноцінною заміною аргентинця. Хоча сім голів та три асисти у 20 матчах за тяжке МанСіті – відносно непоганий показник. Але ж не за свої гроші?! 

Сотні мільйонів євро та кадрова революція не допоможуть, розставатися іноді корисно

Певний ексгравець збірної України та одного з двох топ-клубів України, а нині тренер приходив до студії телеканалів «Футбол», ведучим яких я був, і після чергової невдачі МанСіті перед виходом в ефір пародіював Гвардіолу – удавав, що телефонує і говорив: «Алло, шейх?! Потрібно ще 500 мільйонів на трансфери, тоді все виграємо». Виглядало дотепно, а разом з тим справедливо-сатирично. 

Так само справедливо це є і зараз. Стільки на новачків, скільки витрачають власники Сіті, не витрачає ніхто. З цим тренером вони здобули все, але якщо вже і з ним, і з такими витратами дійшли до очевидної кризи, розглядати варіант провести кадрову революцію, викласти ще кілька сотень мільйонів на трансфери і залишити Гвардіолу – просто злочинно для їхнього майбутнього. 

Очевидно, що і тренеру, і команді в цілому, і багатьом її гравцям зокрема потрібне свіже повітря. 

Та й, будемо відвертими, Пеп не зможе вигравати все і завжди, а його тріумфальна кар’єра стартувала 17 років тому. Моуріньо за цей час змінив чимало команд та його тренерський цикл, вже, ймовірно, завершився, Клопп взяв паузу, Анчелотті після потрапляння успішного Реалу в кризу виходить з теплої ванни та поїде працювати зі збірною Бразилії. Гвардіола засидівся. Якщо не просто зараз, то невдовзі після початку перебудови, яка, скоріше за все, швидко не дасть очікуваних результатів, це розставання все одно станеться. 

Іноді це корисно для всіх.