Свист під час гімнів і футболка для брата із ЗСУ: репортаж із Трнави після поразки України від Угорщини

Після поразки України від Північної Ірландії (0:3) часу на перепочинок було небагато. Уже в понеділок, 5 жовтня, наша збірна знову виходила на поле у Трнаві — цього разу проти Угорщини. Попередній матч я висвітлювала для сайту «Український футбол», а цього разу працювала вже для Sport-express.ua.

Між двома матчами було кілька днів. За цей час були відкрите тренування збірної, благодійний «Матч єдності», особливий подарунок від Романа Яремчука та, звісно, очікування вирішального вечора у Трнаві.

Але спочатку цю невелику паузу між матчами я вирішила заповнити по-своєму.

Відень між матчами та повернення до збірної

У суботу з’їздила до свого улюбленого Відня. Погода була прекрасною, місто — повним людей. Архітектура, історія, атмосфера — щоразу знаходжу тут щось, заради чого хочеться повернутися. Якщо ще не бували, щиро раджу відвідати.

Віденська державна опера. Фото: Крістіна Пастухова

У неділю повернулася до футболу. Відкрите тренування збірної України цього разу відбулося не у Трнаві, а в Національному тренувальному центрі в Сенці — приблизно за пів години їзди від Братислави. Саме там команда готувалася до зустрічі з Угорщиною.

Міська вежа у Трнаві. Фото: Крістіна Пастухова

Після тренування на тому ж полі провели благодійний «Матч єдності» за участю ветеранів та футбольних легенд України і Словаччини. На трибунах зібралися понад 1200 глядачів.

Почесним гостем став президент УАФ Андрій Шевченко. Перед початком зустрічі його привітали з 50-річчям, яке він відзначив 29 вересня.

Андрій Шевченко тримає прапор. Фото: Крістіна Пастухова

Словаки перемогли 2:0 — обидва голи забив Ерік Пачінда. Однак цього дня збиралися насамперед заради благодійності. Кошти від продажу квитків і додаткові внески призначалися для підтримки дітей з розладами аутистичного спектра через словацьке громадське об’єднання TAMITOS.

Після гри вболівальники могли поспілкуватися з футболістами й отримати автографи.

Футболка Яремчука для брата, який служить у ЗСУ

Після цього дня на мене чекала ще одна особлива справа. Я поїхала до готелю збірної України, щоб забрати футболку Романа Яремчука з його підписом.

У мого брата був день народження. Він зараз служить у ЗСУ, і я подумала, що такий подарунок буде для нього вдвічі, а може, й утричі приємнішим. Футболку забрала у Трнаві, після чого повернулася до Братислави.

Футболка Романа Яремчука. Фото: Крістіна Пастухова

Жовта хода, поліція та перекличка з угорцями

На понеділок я заздалегідь забронювала готель у Трнаві, тож уранці ми вирушили до міста. Погода була чудовою, настрій — теж. Передматчевий мандраж, звісно, відчувався, але дуже хотілося вірити, що цього разу все складеться краще.

Містом пройшла організована хода українських уболівальників у супроводі поліції. Навколо — безліч наших прапорів. Фанатів просили приходити в жовтому, щоб цей колір переважав і під час ходи, і на трибунах.

Українські фани. Фото: Крістіна Пастухова

Ми приїхали трохи раніше, бо хотіли підійти до автобуса з футболістами, які напередодні брали участь у благодійному матчі. Разом із нами були діти, які спеціально приїхали зі Львова й дуже хотіли сфотографуватися з ними.

Але потрапити туди не вдалося. Потоки вболівальників розділили на кількох вулицях, а нам пояснили, що потрібна зона призначена лише для угорських фанатів. Наскільки я зрозуміла, організатори зробили це, щоб уникнути можливих сутичок. Після подій попереднього матчу між нашими командами такі заходи безпеки здавалися цілком логічними.

Водночас перед грою все виглядало спокійніше, ніж можна було очікувати. Ми сиділи в одному з барів, де були й угорські вболівальники. Вони кричали: «Унгарія! Унгарія!» — ця назва Угорщини звучить у традиційній фанатській кричалці «Ria, ria, Hungária!». Наші відповідали: «Україна!».

Трибуна угорських фанів. Фото: Крістіна Пастухова

Обидві компанії перекрикували одна одну, аплодували й підтримували свої збірні. Агресії я тоді не побачила.

Свист під час гімнів і рукостискання капітанів

На стадіоні зібралися 7910 уболівальників. Українські фанати були налаштовані підтримувати команду до останньої хвилини. На кілька годин Трнава справді нагадувала маленьку футбольну Україну.

Але виконання гімнів залишило неприємне враження. Особисто я не підтримую свист під час гімну іншої країни. Цього вечора він лунав на адресу Угорщини — я сприйняла це як відповідь на події попередньої зустрічі наших команд. Свистіли не всі трибуни, але цю реакцію було чути.

Українські вболівальники. Фото: Крістіна Пастухова

Для мене це був перший такий випадок. За роки поїздок на футбольні матчі я не бачила, щоб українські вболівальники освистували чужий гімн або намагалися його перекричати.

Коли звучав гімн України, частина угорських фанатів, як я побачила вже згодом, демонстративно поверталася спиною та щось вигукувала, намагаючись перекричати його виконання.

Після матчу я спілкувалася з людьми, дотичними до команди й футболу. Навіть серед них думки щодо цієї ситуації розділилися. Для мене ж це було некрасиво з обох боків. Тоді стало зрозуміліше, чому організатори так ретельно розділяли фанатські потоки.

Віктор Циганков цього вечора вперше вивів збірну України на поле в офіційному матчі як капітан. Після всього, що відбулося під час попередньої зустрічі, я особливо уважно спостерігала, як він і Домінік Собослаї потиснули один одному руки.

На мою думку, суперництво й боротьба за перемогу не мають супроводжуватися образами чи навмисними провокаціями. Зрештою, після фінального свистка всі ми залишаємося людьми, а футбол має об’єднувати, а не ставати ще одним приводом для ворожнечі.

Поперечина Очеретька та нулі до перерви

Україна активно розпочала матч і в першому таймі виглядала гостріше за суперника.

Україна – Угорщина. Фото: Крістіна Пастухова

Уже на 11-й хвилині Олег Очеретько пробив з-за меж штрафного майданчика — м’яч влучив у поперечину. Віктор Циганков добивав майже впритул, але голкіпер Угорщини Балаш Тот урятував свою команду.

На 18-й хвилині після передачі Владислава Велетня пробивав Ігор Краснопір — його удар заблокували. Ще за хвилину Матвій Пономаренко не влучив у ворота з центру штрафного майданчика: м’яч пройшов поруч зі стійкою. На 28-й він знову мав нагоду, але пробив вище та правіше воріт.

На 35-й хвилині виникла тривога за Циганкова: через його ушкодження гру довелося призупинити. За кілька хвилин матч відновили.

Наприкінці тайму здалеку пробивав угорець Аттіла Ошват, однак неточно. На перерву команди пішли за рахунку 0:0.

Гол Яремчука і радість лише на дві хвилини

Після перерви Угорщина додала й на 52-й хвилині відкрила рахунок. Мілан Віталіш розрізною передачею знайшов у штрафному майданчику Мілана Тота. Форвард із близької відстані переграв Анатолія Трубіна — 0:1. Для нього це був перший гол за національну збірну.

Угорщина відкрила рахунок у матчі. Фото: Крістіна Пастухова

На 59-й хвилині Трубін урятував після удару Алекса Тота. Ще одну спробу гостей заблокували.

Андреа Мальдера відповів потрійною заміною: на 60-й хвилині вийшли Роман Яремчук, Максим Хлань і Владислав Ванат. На 70-й до них приєднався Олександр Піхальонок.

Україна поступово нарощувала тиск. На 71–74-й хвилинах пробивали Ванат і Піхальонок, наша команда виконала кілька кутових, але угорці вистояли.

Розв’язка настала наприкінці зустрічі.

На 83-й хвилині після серії українських атак і заблокованих ударів Єгора Назарини та Едуарда Сарапія наша команда заробила кутовий. Піхальонок подав, Яремчук виграв верхову боротьбу у воротарському майданчику й головою відправив м’яч у сітку — 1:1.

Роман Яремчук зрівняв рахунок у грі з угорцями. Фото: Крістіна Пастухова

Але радість тривала лише дві хвилини.

На 85-й Габор Юрек відібрав м’яч і віддав його праворуч Раймунду Тоту. Той спрямував м’яч у воротарський майданчик, де захисник Марк Чінгер із близької відстані пробив під поперечину — 1:2. Для Чінгера це також був перший гол за збірну, лише в його п’ятому матчі.

Україна ще намагалася врятувати гру. На 89-й хвилині Хлань пробив — голкіпер гостей упорався. У тому ж епізоді удар Піхальонка заблокували. Уже в компенсований час Олександр спробував пробити здалеку, але м’яч пролетів вище воріт.

Фінальний свисток зафіксував 1:2.

Збірна України програла Угорщині. Фото: Крістіна Пастухова

Після поразки футболісти залишилися з уболівальниками

Розчарування після такого завершення матчу було сильним. Але українські вболівальники продовжували співати, скандувати й дякувати команді за гру. Окрема повага футболістам за те, що вони не пішли одразу до роздягальні. Підійшли до трибун, фотографувалися, давали автографи, спілкувалися з людьми. Було видно, що й самі гравці відчувають цю підтримку.

Після цього я вирушила до мікстзони. Мені більше подобається, коли вона розташована на шляху футболістів до автобуса. Тоді можна звернутися до будь-кого з них, поставити запитання, спробувати поговорити.

У Трнаві формат інший: медіаслужба окремо виводить до журналістів двох-трьох гравців. Можливості поспілкуватися з рештою вже немає.

Крістіна Пастухова та інші журналісти спілкуються з гравцями після матчу. Фото: Крістіна Пастухова

«Заслуговувати — не означає досягти»

Одним із тих, хто вийшов до преси, був Матвій Пономаренко. Попри розчарування, він говорив спокійно, без зайвого драматизму. Нападник наголосив, що команда перебудовується: новий тренер, нові вимоги й ролі для футболістів. А попереду залишаються ще два матчі.

«Попереду ще два матчі, і ми будемо працювати тільки на перемогу, щоб тішити наших уболівальників», — сказав Пономаренко.

Запам’яталася й інша його думка:

«Можливо, бракує реалізації або везіння — зараз важко сказати. Чесно кажучи, потрібно просто більше працювати на тренуваннях».

Ілля Крупський висловився про результат так:

«Ми заслуговували на кращий результат, але заслуговувати — не означає досягти. Попереду ще два матчі, у яких потрібно викластися на максимум».

А Тарас Михавко після гри звернувся до вболівальників ще коротше:

«Не наш день і не наш результат, але ми билися до самого кінця. Дякуємо за підтримку — далі тільки вперед».

Футбольна цукерка з кислим присмаком

Цей матч я б порівняла з цукеркою: спочатку смакуєш, усе здається солодким і приємним, а потім раптом відчуваєш кислинку. Хороший початок, надія після гола Яремчука — і така болюча кінцівка.

Залишилося відчуття недомовленості. Розумію, що критики на адресу команди, окремих футболістів і тренерського штабу буде багато. Водночас варто почути й те, про що Яремчук говорив у флешінтерв’ю після матчу.

Роман наголосив: футболісти — професіонали, їм платять за їхню роботу, тому щільний календар не може бути виправданням. Він також сказав, що вірить в ідеї Андреа Мальдери, а команді потрібні час і терпіння для перебудови.

Тепер гравці повертаються до своїх клубів. Наступного разу збірна збереться в листопаді — попереду ще два матчі, у яких дуже потрібні перемоги. Хочеться вірити, що ця команда заграє, а помилки стануть досвідом. І що наступна футбольна «цукерка» залишить приємніший післясмак.

Побачимося в листопаді на матчах збірної України. Вболіваємо далі.

Читайте також:

• «Критика може піти не на користь»: Грачов – про поразку України від Угорщини, роботу Мальдери і ляпи Забарного.
• Україна програла Угорщині у Лізі націй і втратила три позиції, пропустивши вперед РФ: оновлений рейтинг ФІФА.
• «Соромно дивитися»: Воронін відреагував на результати виступів збірної України у Лізі націй.