«Ми тримали це в таємниці»: тренер Єгор Голуб – про роботу у таборі Джошуа, велич Усика та кризу Динамо

У сучасному боксі тренер — це стратег і психолог, який бере на себе тишу після удару та відповідальність за поразку. Єгор Голуб саме такий: він уникає камер, але працює в епіцентрі світового боксу — у штабі Ентоні Джошуа.

В інтерв’ю для Sport-Express.ua Голуб без прикрас розповів про залаштунки табору британця, силу Олександра Усика та просту істину: на вершині перемагає лише той, хто йде до кінця.

«Не пожаліти, а похвалити. Кнут і пряник мають бути»

— Ти працюєш з абсолютно різними боксерами за стилем і ментальністю. Що в тобі як у тренері є незмінним, незалежно від імені бійця?

— Я вважаю, що дисципліна важлива не лише в боксі, а взагалі в спорті й у житті.

— Де проходить межа між тренером і психологом у сучасному боксі? Ти більше хто для свого бійця?

— Мені здається, тут дуже тонка межа. Тренер — це і психолог. Але важливо розуміти, де потрібно піддавити, а де, навпаки, сказати добре слово. Не пожаліти, а похвалити. Кнут і пряник мають бути.

Єгор Голуб. Фото: 24 канал

— Ти — український тренер у команді одного з наймедійніших боксерів світу. Як виглядає твоя реальна роль усередині табору Джошуа, а не формально на папері?

— Для мене важливо, що в нас є команда. Це механізм. Є тренер з боксу — я відповідаю за бокс. Є тренер з ОФП — він відповідає за свій напрямок. Є масажист, реабілітолог, лікар, асистент. Усе це — один механізм. Реально я займаюся з ним боксом.

— Ти дуже не любиш медійність і надмірну увагу до себе. Впевнена, що багато людей писали після того, як дізналися, що ти тренуєш Джошуа. Чи було якесь повідомлення, від якого ти не очікував? Або якийсь дивний коментар?

— Я думаю, всі, хто мав знати, знали. Це трималося в таємниці. А щодо поганих коментарів — вони були з якихось незрозумілих сторінок. Думаю, це нормально. В особисті нічого поганого не писали. Тільки коментарі.

«Джошуа — джентльмен, який хоче вчитися»

— Ти як тренер відчуваєш Джошуа зараз — це боксер, який ще шукає себе, чи вже знайшов нову ідентичність?

— Я думаю, це питання до нього. Він дуже приємна, працьовита й дисциплінована людина, хоче вчитися, з повагою ставиться до всього тренерського складу. Йому цікаво. Було важко, але цікаво. Ми переписувалися з ним учора, скоро побачимося.

— Чи є речі, які Джошуа робить ідеально з точки зору тренера — і про які публіка майже не говорить?

— Він джентльмен. Та всі це знають, всі це бачать і розуміють. Вихований, приємний чоловік.

— Наскільки складно працювати з боксером, коли навколо нього величезний бізнес і тиск очікувань?

— Не скажу, що це легко. Це велика відповідальність. Кожен бій — незалежно від суперника. У боксі кожен може вдарити й кожен може пропустити. Тому, звісно, це відповідальність. Це не про «вау, клас, я тренер Ентоні Джошуа». Це про роботу.

Ентоні Джошуа. Фото: Getty Images

«Чісора каже Усику: «Ти колись перестанеш нас бити?»

— Ти добре знаєш Усика не лише як чемпіона, а як людину. Що в ньому найбільше недооцінюють ті, хто бачить його тільки в ринзі?

— Його силу.

— Чи був момент, коли ти зрозумів: Усик — це вже не просто топ-боксер, а історична постать?

— Коли він перебив усіх британських чемпіонів. Хто б що не казав. Всі бачили відео, де Дерек Чісора підходить до нього і каже: «Ти колись перестанеш нас бити?», а він відповідає: «Ні».

— Як виглядає спілкування між вами — це більше про бокс чи про життя?

— Ми спілкуємося і про бокс, і про життя. На роботі — про бокс, у житті — про життя.

— Коли ти працюєш із західними командами, у чому головна відмінність українських боксерів?

— У мене поки що немає величезного досвіду, це мій перший такий виїзд. Але головна різниця — у ментальності. Різні нації. Однозначно цікавий досвід.

— Чи є зараз в Україні боксер, який може стати наступним великим іменем, але про нього ще мало говорять?

— Не знаю, чесно. Побачимо. У мене є троє хлопців: двом по 20 років, одному — 23. Я треную їх уже 9 років. Зараз до нас підключився Юрій Іванович Ткаченко — і мій тренер, і тренер Олександра Усика. Ми зараз працюємо разом.

— Якщо завтра ти перестанеш бути тренером, яку одну річ ти хотів би, щоб про тебе сказали твої бійці?

— Що я віддавав усього себе на тренуваннях.

«Я думаю, що для Динамо ще нічого не втрачено»

— У соцмережах з’явився жартівливий колаж: ти в куті з Берінчиком — перемога, з Джошуа — перемога. В коментарях написали: «Поставте його в кут київського Динамо». Ти як багаторічний вболівальник клубу — що думаєш про нинішній стан команди?

— Хлопцям треба працювати. Бувають такі періоди занепаду. Навіть у Манчестер Сіті в тому сезоні таке було, хоча в них легендарний тренер. Треба зібратися. Я думаю, що для Динамо ще нічого не втрачено. Так, відстань від Шахтаря велика, але треба працювати. Перемагає той, хто йде до кінця.

Денис Берінчик і Єгор Голуб. Фото: Instagram

— Як ти сприйняв новину, коли твій кум Георгій Бущан перейшов до Полісся?

— Я сприйняв це чудово. Нарешті ми будемо бачитися, бо два роки не зустрічалися.

— Чи відвідував уже Житомир?

— Ні, на жаль. Я приїхав, а УПЛ уже була на канікулах. Але обіцяю, що приїду.

— У тебе маленький син. Що б ти обрав для нього — бокс чи футбол?

— Хай іде на футбол. Хочу потім ходити на стадіон і дивитися, як він грає.

— Розкажи про свій благодійний проєкт на підтримку ЗСУ. Як ви знаходите такі унікальні лоти?

— Проєкт — це, мабуть, гучно сказано. Ми з Олександром Власенком почали це з початку повномасштабного вторгнення і будемо продовжувати. Допомагаємо своїм хлопцям. А щодо лотів — це питання до Олександра. Він цим займається, він голова всього.

***

Читайте по темі

• «Я грівся у променях слави Усика та Ломаченка»: відверте інтерв’ю Олександра Гвоздика.
• «Джошуа переміг би Пола, тренуючись навіть у гаражі»: українець Миронець, що готував британця, розібрав бій.
• Вогонь без фільтрів. Найсильніші інтерв’ю та тексти 2025 року на Sport-Express – від Усика до скандалів.