«Скапінцев обіцяв позбавити Пуха українського паспорту»: Максим Міхельсон – про кар’єру Українця в NBA
169 У це міжсезоння сталось багато цікавих подій для українського баскетболу, а певна їх кількість ще й пов’язана з найсильнішим клубом світу. Спочатку цю команду у статусі новоспеченого чемпіона покинув Святослав Михайлюк. Але згодом до найбільш ірландського міста США приїхав центровий Скапінцев. Як і в випадку з Нікс, Дмитро досить швидко попрощався з «кельтами». Але це вже зовсім інша історія.
А Михайлюка та Скапінцева поєднує ще одне. Обидва гравці починаючи з раннього віку суттєвий відрізок часу працювали в Черкаських Мавпах під керівництвом спочатку дитячого тренера, а потім наставника першої команди Максима Міхельсона.
Зараз спеціаліст знаходиться у постійному контакті зі своїми вихованцями з NBA та продовжує кожного літа допомагати їм готуватися до наступного сезону вже у США. Тренер дав велике інтерв’ю сайту Sport-express.ua, у якому розповів:
- коли побачив талант Дмитра та чому потрібен був час аби він розігрався;
- що якісно відрізняє цього центрового у діях на його позиції;
- як Скапінцев потрапив у фарм-клуб Нью-Йорк Нікс та чому не вийшло зі студентським баскетболом;
- завдяки чому отримав контракт з першою командою та чому зіграв там лише два матчі;
- перехід Скапінцева у Бостон;
- та яку роль у кар’єрі Скапінцева й Михайлюка відіграв президент Черкаських Мавп.
Дмитро Скапінцев. Фото: Google
«Треба подякувати керівникам Черкаських Мавп та ФБУ»
– Коли ви вперше побачили потенціал Дмитра Скапінцева?
– Він починав займатись у тренера Анатолія Федоренка. Це дуже досвідчений наставник, який у той час в Черкасах набирав команду 1997 року народження. Діма грав за цю вікову групу, хоч він і з 1998 року.
У той час я тренував дітей на рік старших. Ми усі тренувались в школі №34, де організували спортивні класи . Там був великий зал на два майданчики і тренування проходили паралельно в обох групах, тому Дмитро був у мене на очах практично з перших днів з того часу, як потрапив в команду.
Перш за все, впадали в око розміри Скапінцева та відсутність координації на тому етапі, а знаючи його батька, зріст якого складає 205 см, було зрозуміло, що хлопчина виросте не маленьким.
А у повному обсязі потенціал до гри у великий баскетбол я побачив у нього десь в 13-річному віці, коли ми перевели Дмитра до команди 1999 року народження, з якими я почав працювати на той момент.
– Заждіть. А чому талановитий баскетболіст, який раніше грав зі старшими хлопцями, почав працювати з дітьми на рік молодше?
– Це було непросте але дуже важливе рішення, яке, я вважаю, дуже допомогло Дмитру в його становленні як баскетболіста.
– Поясніть.
– На той час Діма суттєво програвав у фізичних даних хлопцям 1997 року народження. Тому його роль та ігровий час були суттєво обмежені. Ми бачили що його старші партнери по команді за літо значно подорослішали, а Дмитро ще залишався дитиною.
У якомусь віці ця різниця між хлопцями в один рік буває суттєвіше виражена, аніж в інші періоди розвитку дітей. Це був саме той етап. І було зрозуміло, що залишитися грати у команді 1997 року народження не буде добре для його подальшого прогресу.
До того ж через проблеми зі здоровʼям з командою не зміг продовжити працювати Анатолій Федоренко. Не пам'ятаю з яких причин, але команди 98-го року у Черкаських Мавпах саме в той рік не було. Поставало питання: залишити Скапінцева у команді 1997 р.н., чи перевести до молодшої вікової групи 1999?. І ми прийняли рішення, що для нього буде краще провести рік з командою молодшого віку. Також було прийнято рішення заявити цю команду до NEYBL.
– Додаткові витрати. Як цього не люблять керівники клубу!
– Тут треба подякувати керівникам Черкаських Мавп за розуміння і підтримку в цьому питанні. Та, звісно, керівництву ФБУ та NEYBL, адже там пішли нам назустріч і прийняли не дуже популярне рішення – дозволили Дмитру грати за команду на рік від нього молодшу. Звісно, у чемпіонаті ВЮБЛ ми грали, скажімо так, по за конкурсом. І як тільки прийшов час ігор плей-оф – завершили виступи. Так само вчинили й у NEYBL.
У якомусь сенсі ми пожертвували сезоном, але це дуже допомогло йому розігратися і головне повірити в себе. До того ж за той рік він значно додав у зрості та розвинувся фізично. Вже не було тієї прірви, яка була буквально за рік до того. Надалі ми вже не бачили потреби йому грати у чемпіонаті України за молодший вік, тому він вже грав за старшу вікову групу, але ще на рік домовились з керівництвом NEYBL. Досі вважаю це рішення одним із найважливіших в розвитку Дмитра як гравця. І дуже радий, що тоді ФБУ та NEYBL пішли нам на зустріч.
Також пан Максим додає, чому саме рік у молодшій команді допоміг Скапінцеву розігратись:
– Такі хлопці як Дмитро, вони особливі у своєму розвитку і дуже часто вони не встигають формуватися так швидко, як їхні однолітки. Вони програють в швидкості, силі, координації та в багатьох інших компонентах і часто саме з таких причин залишають цей важко-координаційний вид спорту в ранньому віці.
Але саме ці параметри, які в ранньому віці заважають цим хлопцям конкурувати з однолітками, вкрай важливі для гравців і команд у професійному баскетболі, і ми називаємо це «елітними розмірами» (зараз зріст Дмитра складає 216 см – прим. О.Щ.). Тому я вважаю, що нам потрібно індивідуально ставитися до питань, які стосуються таких хлопців і іноді трохи відходити від правил, коли мова стосується можливої перспективи таких особливих дітей. Тим більше їх не так багато.
– У чому ж проявлялись здібності Дмитра?
– Тут дуже цікавий момент. Дмитро – це той тип гравців, весь потенціал якого ти помічаєш лише, коли починаєш працювати безпосередньо з ним. Тільки тоді ти розумієш наскільки це розумний, різносторонній гравець, бачиш те, як він читає гру, як швидко йому вдається перелаштуватися.
З першого дня як ми почали працювати разом стали відкриттям. Чесно кажучи, це було велике задоволення.
Навіть у ті моменти, коли Скапінцев десь не встигав за іншими фізично, його баскетбольне IQ компенсувало ці ситуації.
І знаєте, саме Дімине баскетбольне IQ з яким я познайомився тоді, стало причиною, чому невдовзі я почав говорити, що цей хлопчина, якщо буде достатньо працювати, має потенціал грати на найвищому рівні. Він приймав дуже нестандартні рішення.
Звісно, через брак в техніці, фізичних даних та досвіду він багато втрачав мʼяча, але самі рішення були дуже цікавими і треба було лише набратися терпіння. Як виявилося зараз, терпіння треба було набратися трохи більше ніж на 10 років:
У нього були непропорційно довгі руки (зараз їх розмах складає 231 см) і іноді він закидав якісь абсолютно незрозумілі мʼячі у ситуаціях, в яких інші гравці навіть не думали кидати, бо здавалося неможливим закинути з того положення.
Так, довелося багато попрацювати, щоб переробити трохи самобутню техніку кидка та ще деякі технічні елементи, але ще одне приємне відкриття для мене було – як швидко Скапінцев вчився.
– Баскетбольний світ знає Скапінцева як центрового. Може, була спроба заграти його й в іншому амплуа?
– Діма може грати в іншій позиції. Але не думаю, що ми побачимо це у близькому майбутньому. Він добре навчений як центровий і його баскетбольного IQ достатньо, щоб грати на декількох позиціях. Іноді я використовував його в позиції четвертого номера (важкий форвард, – прим О.Щ.) в Черкасах, а коли ми грали на ЧЄ-2022, Айнарс Багатскис брав Діму практично пʼятим центровим у склад збірної з намірами деколи використовувати його в позиції важкого форварда.
Але якщо ми говоримо про NBA, рівень швидкості та атлетизму, який тут є – аби грати на іншій позиції треба мати трохи інші характеристики. Перш за все – трішки більше мобільності та атлетизму. Не думаю, що хтось в НБА піде на якісь експерименти – пробувати загравати Дмитра у якійсь іншій позиції. Так, на тренуваннях в Бостоні вони, буває, грають у складі, де на майданчику разом із Дмитром знаходяться ще два центрових і він епізодично може діяти навіть на позиції легкого форварда, але це тренування.
– У вашому Facebook-акаунті є допис з вашого спільного тренування шестирічної давнини у Черкаський Мавпах, де сказано, що навіть в той час у перспективи Дмитра багато хто не вірив. Чому так було?
– Тут, мабуть, треба задавати питання не мені, а тим хто не вірив. Знову ж таки, можливо, причина в тому, що я пояснював раніше. Ти розумієш, наскільки Скапінцев хороший гравець, лише тоді, коли проводиш з ним хоч кілька тренувань, а потім він виходить і грає кілька матчів за твою команду.
Річ у тім, що не завжди зі сторони видно, скільки роботи Дмитро виконує на майданчику, наскільки грамотно і правильно він використовує свій розмір, як корисно він діє у захисті та як добре бачить майданчик. Я завжди казав, що для мене Діма – point guard в позиції центрового, адже його вміння читати гру перебуваючи з м'ячем – просто вражає. В Америці, наприклад його бачення майданчика та вміння віддавати передачі, іноді взагалі порівнюють з діями Ніколи Йокіча. Звісно Діма, поки що не на тому рівні, але таке порівняння теж чогось варте. Але все це можна по справжньому оцінити лише тоді, коли ти працюєш безпосередньо з ним. Можливо це є одна із причин.
Дмитро Скапінцев. Фото: Google
«Якби йому було 19-20 років – потрібно було б обирати NCAA, але коли Діма дійшов до американського етапу його карʼєри, то йому було трохи більше»
– Ви говорили, що ігровий інтелект Скапінцева відмічають й за океаном...
– Так. Але, знову ж таки, ті люди які мали нагоду з ним попрацювати. Наприклад, тренери Нью-Йорк Нікс і саме команди G-league дуже не хотіли його відпускати цього літа.
– Розпочнімо з початку. Що допомогло вашому вихованцю потрапити у фарм-клуб Нью-Йорку Вейчестер Нікс?
– Це величезна заслуга його агента Майкла Лельчицького (представляє інтереси також Святослава Михайлюка, Олексія Леня, Лаурі Маркканена та багатьох інших – прим. О.Щ.), який тоді провів дуже велику роботу. Були й інші варіанти, але тоді дуже важливо було, аби Діма опинився у найкращій для себе ситуації. І саме Нью-Йорк був найкращою опцією. Тому що в них не було великої конкуренції на цій позиції і тренери дуже хотіли саме Дмитра, якого вони приїздили дивитися у Мілан під час ігор чемпіонату Європи у 2022. Але не все так просто.
Річ у тім, що в G-лізі ти не можеш просто так підписати контракт з клубом. Там теж є драфт. Тож ти можеш мати бажання підписатися скажімо в Нью-Йорк і сам Нью-Йорк має бажання підписати тебе, але на цьому драфті тебе обере наприклад Мілуокі, де в першій команді є п'ять центрових і ще кілька в команді G-ліги. Ти просидиш рік на лавці й іншого шансу в тебе вже не буде. Тому, не вдаючись в подробиці того, як саме його агенту вдалося провернути так, щоб Дмитро опинився саме в Нью-Йорку, ще раз повторюся – він чудово виконав свою роботу.
– Номінально G-ліга вважається важчим шляхом для потрапляння в NBA, ніж студентський баскетбол, який, наприклад, обрав Святослав Михайлюк. Чи були у Скапінцева спроби пробитись в найсильнішу лігу як студента?
– Якби Дімі зараз було 19-20 років – потрібно було б обирати NCAA (студентська ліга), але коли Скапінцев дійшов до американського етапу його карʼєри, то йому уже було трохи більше.
Попри це, у нього була спроба піти саме таким шляхом. Він у 2019-му вступав до Каліфорнійського університету (California State University, Northridge), навіть закінчив один семестр. У цей час NCAA перебирали його документи, але згодом ухвалили рішення, що він не зможе грати в студентському турнірі.
– А що саме спортивних чиновників не влаштовувало у ситуації з Дмитром?
– Там чомусь довго не могли зрозуміти, куди приплюсовувати час його навчання у технікумі. Він після девʼятого класу пішов в технікум, а звідти – в університет. Ми пояснювали, що технікум треба чіпляти до школи, вони говорили: «ні, це вже університет», але разом із цим не могли збагнути як людина могла після дев'ятого класу опинитись у ВНЗ:)
Так вони тягнули «резину» чотири місяці. Дмитро вчився, але не міг проводити з командою офіційні тренування або матчі. А через чотри місяці вони все ж таки відмовили. Але в якійсь мірі цей досвід йому стався у нагоді. Перш за все – він повернувся до Черкас супер-мотивованим. А по друге, той факт що він навчався семестр в Америці, якимось чином допоміг оминути драфт G-ліги у 2022-му.
«Тібодо сказав: «Дайте мені цього українського хлопця». На драфті Нікс вибрали центрового, якому дали двосторонній контракт»
– Після отримання двостороннього контракту в Дмитра було лише два матчі за Нікс. Як ви оцінюєте його гру у них?
– Тут треба мислити дещо інакше. Я взагалі не хочу ніяк оцінювати його гру у матчах, де він зіграв одну хвилину. Що там можна оцінити? Сказати: «О, який поганий гравець»? Тут треба оцінювати сам факт того, що Скапінцев отримав цей контракт, вийшов на майданчик в офіційному матчі NBA. Сам шлях від хлопця, якого треба було переводити в молодшу групу, аби він просто встигав за іншими, до тієї секунди – як він торкнувся своїм кросівком легендарного паркету в Медісон Сквер Гарден!
Треба оцінювати ту титанічну роботу, яку він виконав за ці роки і особливо за останні два роки! Навіть, коли агенту зателефонували з Нью-Йорку, що Діму переводять на двосторонній контракт, там зазначили: «Хлопці, це вам за те, яку роботу Дмитро зробив цього літа».
Дмитро приїхав в Америку не в 19, а в 24. Не кожен у цьому віці готовий до якихось суттєвих змін. І те, як він перелаштувався і яку роботу виконав за останні два роки – складно переоцінити.
– Тобто, ваш вихованець не мав відпустки в літнє міжсезоння?
– Ні, ці два літа Скапінцев взагалі не відпочивав. Як тільки сезон завершувався, він перебирався поближче до мене. Тут знову треба відмітити дуже якісну роботу його агента. Тому що після першого сезону у Нікс, як тільки вони завершили чемпіонат, Майкл перевіз Діму сюди.
Він організував для Дмитра проживання, тренувальний процес, заняття з дуже хорошим тренером по фізпідготовці, навіть харчування та відновлювальні процедури в рекреаційному центрі. Їх агенство робить це кожного літа для молодих та перспективних гравців, яких вони підписують.
Таким чином вони допомогають їм не зупинятися у своєму розвитку в період міжсезоння та підготуватися до драфт-комбайну, до літньої ліги НБА та наступного сезону. Чесно кажучи, я небагато зустрічав агенств, які б так підходили до своєї справи. Дмитру з цим пощастило. Він мав кожного дня раніше тренування з тренером по фізпідготовці, де вони виконували просто неймовірну роботу, потім у нього було тренування зі мною та Миколою Кірсановим. Минулого сезону ми пропрацювали з ним з квітня до літньої ліги і потім після неї вже практично до кінця жовтня, поки він не поїхав у підготовчий табір G-ліги.
В цьому році було практично те саме, але більшість із цього вже Дмитро оплачував сам. Завершили підготовку ми трохи раніше, тому що команди NBA починають свої табори практично на місяць раніше, ніж G-лізі. Коли Дмитро в кінці літа 2023-го повернувся в Нью-Йорк – там сказали, що це абсолютно інший гравець. Зараз у Бостоні ним дуже задоволені. Тому, думаю, і Діма, і агенство, і ми – тренери – виконали непогану роботу:)
Святослав Михайлюк, Максим Міхельсон і Микола Кірсанов. Фото: з особистого архіва М. М.
– А чому ж Скапінцев у підсумку опинився поза системою нью-йоркського клубу?
– Це доволі складний процес. В NBA не так просто розібратись у тому, хто підписує гравців і хто приймає рішення. У багатьох випадках тренери взагалі не ухвалюють ніяких рішень [щодо комплектації команди]. Частіше це робиться менеджерами і вони не завжди дивляться лише на ігрові моменти, а більше звертають увагу на папери, граючи у свою доволі складну гру цифр. Мені важко це осягнути, адже вони роблять це на зовсім іншому рівні. Тож я б не брався оцінювати ці рішення.
У Нікс від Дмитра усі були в захваті, його усі любили, не кажучи уже про тренерів G-ліги. Наприклад, рішення дати Дмитру двосторонній контракт було ініціативою головного тренера Тома Тібодо. Коли його спитали про те, кого він бачить на цій позиції Тібодо відповів: «Дайте мені цього українського хлопця – він на це заслуговує».
Потім ще до завершення сезону сказали, що Діма гратиме у наступній літній лізі NBA. Це все показники того, що його дійсно цінували і бачили в ньому перспективу. Вони взагалі вважають його вихованцем своєї програми та неодноразово про це казали. Але перед літньою лігою був драфт, де в другому раунді Нікс вибрали центрового (німець Аріель Хакпорті був вибраний Далласом, а потім відправлений у Нікс, – прим. О.Щ.). Потім йому дали двосторонній контракт, який як всім здавалося, призначався для Дмитра. І ситуація в одну мить змінилася.
Таке трапляється в НБА. І пояснити такі моменти непросто. Наприклад, в Лейкерс генеральний менеджер заявляв, що вони готові роздивлятися обмін практично кожного гравця за виключенням Михайлюка, а наступного дня Свят, сидячи в літаку до дорозі з якоїсь гри, дізнався від когось із партнерів, що його обміняли в Детройт.
«Американський журналіст запитував: «Як Дмитро так швидко спрогресував? Він же лише рік як займається баскетболом»
– Згодом Скапінцев опинився в Бостоні. Чи були у нього альтернативні варіанти?
– Так. В ньому були зацікавленні багато клубів G-ліги. Були якісь варіанти примарних двосторонніх контрактів в перспективі. Декілька клубів хотіли його бачити в тренувальних таборах. Хтось запрошував на 2-3 дні на трей-аути. Були варіанти в Європі. Наприклад, Дімою дуже цікавився італійський Мілан. Йому навіть дзвонив головний тренер Етторе Месіна, який розмовляв з ним щодо перспективи підписання контракту і бачення в клубі.
Були й інші більш або менш серйозні зацікавленості від топ-клубів Євроліги. Всі ці варіанти розглядалися. Але мета Дмитра все ж таки спробувати зачепитися в NBA. Тому він не поспішав з прийняттям пропозицій від європейских клубів та вислуховував пропозиції від команд NBA.
Багатьом він подобається, багато клубів готові були запропонувати контракт «Exibit 10». Але він не дуже хотів ще на рік підписувати такий самий контракт, який в нього був минулого року в Нью-Йорк Нікс, тим більше після такого вдалого виступу в літній лізі.
Його запросили на перегляд в Портленд. Він там дуже добре себе проявив. Потім зʼявилася пропозиція приїхати на перегляд в Бостон. І після цього перегляду вже Бостон не хотів його відпускати. Почали дзвонити агенту, пропонувати різні умови, які вони можуть дати Дмитру в рамках допустимих правил. І це якісно відрізнялось від того, що на той момент ми мали від інших клубів. В цілому у нас був дуже позитивний досвід роботи з Бостоном минулого року з Михайлюком і ми розуміли, що якщо Бостон щось обіцяє – можна довіряти. Але, коли Дмитро прийняв цю пропозицію, ми зіштовхнулися зі ще однією проблемою.
– З якою?
– Права G-ліги залишались у Нью-Йорку. І там Дмитра не хотіли відпускати. Вони казали: «Ок. Якщо він поїде в NBA, то може грати де завгодно. Але якщо залишиться у G-лізі, то ми не хочемо його відпускати. Це наш вихованець». Тому це був свій процес, у ході якого Бостон домовлявся з Нью-Йорком. Знову свою роботу виконав його агент, і врешті-решт все вирішилося позитивно.
У Бостоні Дмитро тренувався з першою командою, поїхав з нею на турнір у Дубаї. У Діми був шанс боротись за те, аби закріпитись у першій команді. Далі йому обіцяють, скажімо так, особливі умови в команді G-ліги Мейн Селтікс, якщо вже він не почав сезон з основним складом.
– Зараз Дмитро в Бостоні. Що ж тоді ще йому потрібно зробити, щоб закріпитись в першій команді?
– Шанс. Це все. Треба бути в тому місці і у той самий час. У спортивній кар'єрі важлива ж не лише важка праця. Це все роблять тисячі або навіть мільйони спортсменів по всьому світу. Те що залежить від нього – Діма робить на 110%. Далі потрібен лише шанс.
– Його дадуть у складі чемпіона-2024?
– В якомусь сенсі він вже його має, він же тренується зараз в першому складі. Чудово себе проявляє себе на тренуваннях а команді з шаленим ростером. Так, на цій позиції в Бостоні багато людей, але пів року пропустить Порзінгіс, а Хорфорд уже чоловік у віці.
Тому, ніхто не знає як буде далі. Лише в регулярному сезоні 82 гри. Все може статися. І той факт, що Бостон тримає у своєму чемпіонському складі стільки центрових і при цьому вирішує якісь проблеми задля того, щоб отримати Дмитра, теж про щось говорить. Мабуть, щось у ньому вони розгледіли. Йому треба просто чекати своєї миті, вийти на майданчик й показати себе. Змусити трохи заглянути в інтернет і подивитися хто цей хлопчина, звідки він.
Дмитро Скапінцев. Фото: Google
– Тобто, певна частина людей в США слабко уявляють як виглядає баскетбол в Україні?
– Я не можу стверджувати за всіх. Але деякі моменти інколи вражають. Знаєте, мені якось торік телефонував один з місцевих кореспондентів і людина запитує: «як Дмитро так швидко спрогресував? Він же лише рік як займається баскетболом». Тобто, журналісту не відомо, що гравець до того, як приїхати в Нью-Йорк, виступав на професійному рівні, грав у Єврокубках, грав на Євробаскеті-2022. Як би там не було, але виборов там шанс виходити на майданчик проти збірної Греції (79:99) із Янісом Адетокумбо. Але для того журналіста початок карʼєри Дмитра відраховується відколи він приїхав до Америки.
Важливо розуміти, як американські спеціалісти до цього ставляться. Що кожен ось такий хлопець без імені може зіштовхнутися з певними проблемами. Бо кожен менеджер, скаут або тренер, який вирішує віддати місце у складі невідомому хлопцю з України чи з іншої країни Європи, повинен мати, мʼяко кажучи, неабякий характер. Тому що у разі чого він може й роботу втратити.
Максим Міхельсон додає, що певної незвичності Скапінцеву додає і його баскетбольне амплуа:
– Діма не проходив систему NCAA, де всіх гравців вивчають під мікроскопом. Він не був драфт-проспектом НБА. Мало того, зараз баскетбол в NBA, хоч і повертається до гри з класичними центровими, але все ще доволі далеко від цього. І гравців такого плану розглядають не в кожному клубі. А Діма саме класичний центровий. Коли він їхав на перегляд до Бостона – був загадкою для них. Я це точно знаю. Вони почали більш детально його розбирати вже після того, як він дав свою згоду приїхати на ці три дні. І треба сказати, Дмитро їх здивував у дуже багатьох моментах.
Тому зараз чекаємо менеджера чи тренера який повірить в нього і ризикне. З цього треба розпочати. І я впевнений, що після того як Дмитро отримає свій шанс і використає його, він знайде свою нішу на ринку NBA. А зараз треба все це розуміти, набратися терпіння та крок за кроком доводити свою конкурентноздатність.
«Я все одно не знаходжу до чого вчепитись. Він дуже хороша людина»
– Ми багато поговорили про баскетбол і розуміємо, що Дмитро є працьовитою людиною. А який він у повсякденному житті?
– Напевно, від мене ця думка є суб'єктивною, оскільки ми разом пройшли доволі довгий шлях. Багато чого було за ці роки і нас обʼєднує. До речі, були моменти, коли Діма хотів взагалі кидати баскетбол і потрібно було його за руку приводити назад в зал та пояснювати його перспективи.
Дмитро Скапінцев. Фото: Google
Зараз ми доволі близькі з ним, як і зі Святославом Михайлюком. Дмитро буває у мене вдома, вечеряє з моєю родиною. Але... Навіть намагаючись бути об'єктивним, я все одно не знаходжу до чого в його особистості вчепитись. Він дуже хороша людина. Розумник – як на майданчику, так і в житті. Щоправда, з ним важко сперечатися:) Там треба дуже міцні нерви та обовʼязково аргументи, аби його переконати. Але він добрий. Я це бачу зокрема по тому, як Скапінцев ставиться до моїх дітей. У нього дуже гарне відчуття гумору.
Наприклад, у Портленді на перегляді одним із тренерів був Пух Джетер, мій хороший друг та добре відомий українським вболівальникам гравець збірної України. Так от, був момент,
коли в якійсь ігровій вправі Пух щось йому не зарахував чи дав якесь порушення, Діма пообіцяв позбавити його українського паспорту:)
Це все було дуже смішно, потім генеральний менеджер дзвонив агенту розповідав цю історію. Повторюся – він дуже гарна людина.
– Хто його батьки? Дмитро із спортивної родини?
– Можна сказати що так. Мати Діми працює у медичній сфері, а от тато – вчителем фізичного виховання в Черкаській спеціалізованій школі №17. Як я казав раніше, він трохи нижчий за Дмитра але доволі високий чоловік (205 см). Знаю, що грав у баскетбол в юному віці і навіть був у спортивному інтернаті, але пішов трохи іншим шляхом.
Читайте також: «Історія другого українського чемпіона НБА – від батька: як Михайлюк здобув перстень і відмовив Реалу та Кріштіану»